LITMIR.BIZ

Скачать книгу

були стосунки, які вона припинила.

      – Чому ви так думаєте? – Андерс Нюгорд обійняв Вібекке за плече.

      Це мало кумедний вигляд, тому що рука у нього була коротка, а її плечі досить широкі.

      Харрі відкинувся на спинку крісла:

      – Статистика. Можна мені закурити?

      – Взагалі-то у нас не курять. – Тонкі губи Нюгорда розтягнулись у посмішці.

      Харрі запхав пачку назад у кишеню, але помітив, що Вібекке при цьому опустила очі.

      – А що ви маєте на увазі під статистикою? – запитав Андерс Нюгорд. – Що примушує вас думати, ніби вона поширюється на цей конкретний випадок?

      – Ну що ж, перш ніж відповісти на два ваші питання, я запитаю, чи розбираєтеся в статистиці ви, Нюгорде? Знаєте терміни «розподіл вірогідності», «стандартизоване нормальне відхилення»?

      – Ні, але я…

      – От і добре, – обірвав його Харрі, – тому що в цьому випадку це і не знадобиться. – Столітня карна статистика всього світу дає можливість стверджувати, що вбивця  – саме її залицяльник. Чи, якщо у неї немає залицяльника, той, хто вважав себе таким. Це відповідь на перше ваше питання. Та і на друге.

      Андерс Нюгорд пирхнув і прибрав руку з плеча Вібекке.

      – Але це ж дилетантство! Ви ж нічого не знаєте про Каміллу Луен.

      – Це вірно, – підтвердив Харрі.

      – Так чому ж ви беретеся стверджувати?…

      – Тому що ви запитали, – перервав його Харрі. – І якщо у вас питань більше немає, можна я спробую задати свої?

      Нюгорд збирався щось на це відповісти, але передумав і злісно втупився у стіл. Можливо, Харрі помилився, але йому здалося, що губи Вібекке застигли в ледве помітній посмішці.

      – Як ви вважаєте, Камілла Луен вживала наркотики? – запитав Харрі.

      Нюгорд різко підвів голову:

      – Чому ми маємо так вважати?

      Харрі заплющив очі й промовчав.

      – Ні, – м’яко і тихо відповіла Вібекке. – Ми так не вважаємо.

      Харрі розплющив очі і вдячно їй усміхнувся. Андерс Нюгорд здивовано подивився на неї.

      – Її двері були незамкнені, вірно?

      Андерс кивнув.

      – Вам це не здалося дивним? – вів далі допит Харрі.

      – Не особливо. Вона ж була вдома.

      – Гм… У вас на дверях простий замок, і я помітив, що ви… – кивнув він Вібекке, – замкнули його, коли я увійшов.

      – Вона у нас тепер полохлива. – Нюгорд поплескав співмешканку по коліну.

      – Осло тепер не те, що раніше. – Вібекке на мить зустрілася з Харрі очима.

      – Це вірно, – погодився він. – І, здається, Камілла Луен теж це розуміла. В її квартирі подвійний секретний замок і ще ланцюжок, тому я вирішив, що вона не з тих, хто вирушає в душ, не замкнувши вхідні двері.

      Нюгорд знизав плечима:

      – Можливо, поки вона милася в душі, той, що увійшов, відкрив замок відмичкою.

      Харрі похитав головою:

      – Це тільки в кіно такі замки відкривають відмичками.

      – А може, з нею в квартирі вже хтось був? – припустила Вібекке.

      – Хто?

      Харрі

Скачать книгу