LITMIR.BIZ

Скачать книгу

завсідників. У «Андеруотері» це була каламутна суміш морських тем підводного плавання та піратської романтики. Щоправда, на четвертому півлітровому кухлі Харрі перестало дратувати й булькання зеленої води, й шоломи від скафандрів водолазів, і простенькі скрипучі меблі. Могло бути й гірше. Минулого разу народ вирішив розважитися співом, і в якийсь момент здалося, що він на мюзиклі, а не в барі. Харрі уважно оглядівся і зі спокійним серцем переконався, що ніхто з чотирьох гостей не збирається співати й танцювати.

      – Як настрій? Святковий? – запитав він барменшу, коли та поставила перед ним кухоль.

      – О сьомій вечора? – відповіла дівчина питанням на питання і дала йому сотню здачі, хоча слід було дві.

      Якби Харрі міг, то вирушив би в «Шрьодер». Але йому чомусь думалося, що туди його не пустять, а піти і з’ясувати це не вистачало хоробрості. Не сьогодні. З того, що сталося в четвер, у його пам’яті залишились якісь обривки. Чи в середу? Хтось із відвідувачів згадав, що Харрі показували по телевізору як героя норвезької поліції, тому що він застрелив маніяка в Сіднеї. Хтось відпустив пару зауважень, якось його обізвав, і щось із цього Харрі не сподобалося. Цікаво, чи дійшло до колотнечі? Не виключено, що кісточки пальців і перенісся він міг розбити, спіткнувшись об бруківку на Доврегате.

      Задзеленчав телефон. Харрі подивився на номер і у черговий раз відзначив, що дзвонить не Ракель.

      – Слухаю, шеф.

      – Харрі? Ти де? – Б’ярне Мьоллер був стривожений.

      – Під водою. В барі «Андеруотер». А що таке?

      – Якою ще водою?

      – Солонуватою. Напіврічковою-напівморською. У вас – як це? – дуже зайнятий голос.

      – Ти п’яний?

      – Не так, як хотілось би.

      – Що?

      – Нічого. Акумулятор сідає, шефе.

      – Один співробітник, який був на місці злочину, погрожував написати на тебе рапорт. Говорить, ти був п’яний, коли прийшов.

      – Чому погрожував, а не погрожує?

      – Я відрадив. Ти був п’яний, Харрі?

      – Звичайно, ні, шефе.

      – Ти точно впевнений у тому, що зараз говориш, Харрі?

      – А ви точно впевнені в тому, що хочете це знати?

      Мьоллер незадоволено зітхнув у слухавку:

      – Харрі, так далі тривати не може. Я змушений вжити заходів.

      – Добре. Спершу усуньте мене від цієї справи.

      – Що?

      – Ви все прекрасно розчули. Я з цією свинею працювати не буду. Знайдіть іншого.

      – У нас не вистачає людей, щоб…

      – Тоді звільняйте. Мені начхати.

      Харрі поклав телефон у внутрішню кишеню. Він чув, як голос Мьоллера тремтить і б’ється об грудну клітку, навіть приємно. Допивши пиво, Харрі встав і похитуючись вийшов назустріч теплому літньому вечору. Третє таксі, яке він окликнув на Уллеволсвейєн, зупинилося.

      – Хольменколлвейєн, – сказав Харрі й відкинув спітнілу голову на прохолодну спинку шкіряного сидіння.

      По дорозі він дивився в заднє вікно, спостерігаючи, як у блідо-голубому небі крутяться у пошуках їжі ластівки. В повітрі якраз з’явилася мошва. Саме час для ластівок, аби

Скачать книгу