LITMIR.BIZ

Скачать книгу

намагалася до тебе додзвонитися на роботу.

      – Он як? – Харрі згадав порожній вхідний дзвінок на автовідповідачі.

      – Так, але мене повідомили, що ти цією справою не займаєшся.

      – Якщо ти про справу Камілли Луен, то так воно і є.

      – Отже, я поговорила з іншим, який приходив на виклик. Симпатичний такий.

      – Том Волер?

      – Так. Розповіла йому дещо про Каміллу. Тобі минулого разу не змогла.

      – Чому?

      – Тому що там був Андерс. – Вона глибоко затягнулася. – Він дуже хворобливо реагує, коли я говорю щось, що порочить Каміллу, просто лютує. Хоча ми її майже й не знали.

      – А навіщо тобі її порочити, якщо ти її не знала?

      Вібекке знизала плечима:

      – Я так не думаю, це Андерс так вважає. У нього тверда позиція, що за все життя жінка може займатися сексом тільки з одним чоловіком. – Вона ткнула недокурок у попільничку і додала: – А краще взагалі ні з ким.

      – Значить, у Камілли чоловіків було більше, ніж рекомендує Андерс?

      – Вона зверталася до них по імені. Імена були різні.

      – Звідки тобі це відомо? Погана звукоізоляція?

      – Ні, звукоізоляція між поверхами прекрасна. Взимку взагалі нічого не чутно, але влітку, коли вікна відчинені… Знаєш, у таких дворах…

      – …усе дуже добре чутно. Знаю-знаю.

      – Саме так. Андерс часто зі злістю зачиняв вікно спальні. А коли я говорила, що їй там, напевно, добре, йшов і лягав у вітальні.

      – Ти про це хотіла мені розповісти?

      – Так. І ще. Мені тут подзвонили. Я спочатку вирішила, що це Андерс, але коли він дзвонить, на задньому плані зазвичай чується шум. Він же дзвонить із вулиці, коли виїжджає в Європу. Дивно, що шум завжди абсолютно однаковий, неначе він щоразу дзвонить із одного й того ж місця. Ну, неважливо. А тут звук був іншим. Іншим разом я просто поклала б трубку і не згадала про це, але після того, що сталося з Каміллою… Та й Андерс поїхав…

      – Ну і?

      – Та ні, нічого страшного. – Вона стомлено всміхнулась, і її усмішка Харрі теж сподобалася. – Хтось просто дихав у трубку, але я злякалася. Потім вирішила подзвонити тобі. Волер сказав, що цим займеться, але номер, із якого дзвонили, зрозуміло, не визначили. А вбивці, вони ж завжди повертаються на місце злочину, так?

      – Це в романах, – відповів Харрі. – Я б викинув це з голови.

      Він покрутив келих. Ліки починали діяти.

      – А ти і Андерс, випадково, не знайомі з Лісбет Барлі?

      Вібекке високо звела нафарбовані брови:

      – Це яка пропала? З якої речі?!

      – Так, дійсно, з якої речі?… – пробурмотів Харрі, не розуміючи, чому це питання спало йому на думку.

      Коли вони вийшли з «Андеруотера», було близько дев’ятої. Харрі здавалося, що він рухається по палубі корабля в шторм.

      – Я живу близько, трохи нижче по вулиці, – повідомив він. – Не хочеш…

      Вібекке трохи нахилила голову набік і всміхнулася.

      – Харрі, не роби того, про що жалкуватимеш.

      – Жалкуватиму?

      – Останні півгодини ти тільки й розповідав, що про свою Ракель. Уже забув?

      – Я

Скачать книгу