LITMIR.BIZ

Скачать книгу

підійшов до машини і став біля дверей водія. Темне скло опустилося.

      – Що, чорт забирай, ти тут робиш? – просичав Харрі. – Шпигуєш за мною?

      – Добрий вечір, Харрі, – позіхнув Том Волер. – Спостерігаю за квартирою Камілли Луен. Дивлюся, хто приходить-відходить. Не на порожньому ж місці виникла ідея, що злочинець завжди повертається на місце злочину.

      – Це маячня, – сказав Харрі.

      – Як ти сам розумієш, більше вчепитися ж немає за що. Вбивця залишив нам небагато доказів.

      – Злочинець, – поправив Харрі.

      – Чи злочинниця.

      Харрі знизав плечима і зробив крок убік, щоб не впасти. Відхилилися дверці з боку пасажира.

      – Залізай, Харрі. Треба поговорити.

      Харрі подивився на відчинені дверці. Подумав. Зробив іще один крок убік. Обійшов машину і сів.

      – Подумав? – Волер притишив звук у магнітолі.

      – Так, подумав, – відповів Харрі, соваючись: на тісному ковшоподібному сидінні було незручно.

      – І який же правильний висновок ти зробив?

      – Судячи з усього, тобі подобаються червоні японські спортивні автомобілі. – Харрі з розмаху ляснув по приладовій панелі. – Солідна річ. Скажи… – Харрі зосередився на дикції. – Ти в такому автомобілі розмовляв зі Сверре Ульсеном в Грюнерльокка того вечора, коли вбили Елен?

      Волер декілька секунд мовчки дивився на нього, перш ніж відповісти:

      – Харрі, я не розумію, про що ти.

      – Ні? Ти ж знав, що Елен здогадалася: це ти стоїш за контрабандою зброї? І потурбувався про те, щоб Сверре Ульсен убив її, перш ніж вона кому-небудь розповість. А коли дізнався, що я напав на слід Сверре Ульсена, поспішив обіграти все так, ніби він відкрив стрільбу при затриманні. Як і той хлопець на портовому складі. Ти взагалі майстер розв’язувати проблеми при затриманні.

      – Харрі, ти п’яний.

      – Два роки я шукав факти проти тебе, Волере. Ти знав про це?

      Волер мовчав.

      Харрі розсміявся і знову ляснув по панелі, що якось недобре затріщала.

      – Знав, ясна річ! Майбутній начальник відділу знає все. Як ти дійшов до життя такого? Розкажи.

      Волер виглянув на вулицю. З «Кебабного двору» вийшов чоловік. Подивившись на всі боки, він попрямував униз по вулиці, до церкви Святої Трійці. Волер і Харрі мовчали. Чоловік повернув на дорогу між кладовищем і госпіталем Діви Марії.

      – Добре, – тихо сказав Волер. – Якщо хочеш, я тобі сповідуватимусь, але врахуй: той, хто вислуховує сповіді, може опинитися перед неприємним вибором.

      – Плював я на прикрощі.

      – Сверре Ульсен отримав заслужену кару.

      Харрі повільно повернув голову в бік Волера: той сидів із заплющеними очима, відкинувшись на спинку.

      – Зауваж, не тому, що я його боявся. Тут ти схибив, – вів далі Том Волер безпристрасним голосом.

      – Гм?

      Волер зітхнув і розплющив очі:

      – Ти хоч раз замислювався про те, що примушує таких, як ми, робити те, що ми робимо?

      – Тільки цим і займаюся.

      – Який у тебе перший спогад, Харрі?

      – Спогад про що?

      – Наприклад,

Скачать книгу