LITMIR.BIZ

Скачать книгу

можете одружитися відразу, якщо хочете. Папери готові. Для солдатів усе робиться швидко й просто.

      Гребер побачив у руках чоловіка папери. Службовець усміхався. Гребер відчув, що сили покидають його. Несподівано йому стало душно.

      – Усе влаштовано? – запитав він і скинув кашкета, щоб витерти з обличчя піт.

      – Так, – підтвердив службовець. – А де ж фрейлейн Крузе?

      Гребер поклав кашкета на віконце. Спробував знайти поглядом Елізабет. Зал був переповнений людьми, і він її не бачив. Потім помітив на віконці свій кашкет. Він забув, що це був сигнал небезпеки.

      – Одну хвилинку, – швидко сказав він. – Я її зараз приведу.

      Він квапно почав пробиратися між людьми, сподіваючись наздогнати Елізабет на вулиці. Але коли підійшов до виходу, то побачив, що вона спокійно стоїть біля колони й чекає.

      – Слава Богу, ти тут! – зрадів він. – Усе гаразд, Елізабет.

      Вони повернулися назад. Службовець передав Елізабет папери.

      – Ви дочка медичного радника Крузе? – поцікавився він.

      – Так.

      Гребер затамував подих.

      – Я знав вашого батька, – сказав службовець.

      Елізабет здивовано звела на нього погляд.

      – Вам що-небудь відомо про нього? – спитала вона за мить.

      – Не більше, ніж вам. Ви про нього нічого не чули?

      – Ні.

      Чоловік надів окуляри. У нього були водянисто-блакитні короткозорі очі.

      – Сподіватимемось на краще. – Він подав Елізабет руку. – На все добре. Я взяв вашу справу на свою відповідальність і зробив усе сам. Можете одружуватися хоч сьогодні. Я можу для вас усе підготувати. Якщо хочете, хоч зараз.

      – Зараз, – сказав Гребер.

      – Сьогодні вдень, – промовила Елізабет. – Можна о другій дня?

      – Я це влаштую для вас. Вам треба з’явитися до гімнастичного залу міської школи. Тепер там реєструють шлюби.

      – Спасибі.

      Вони спинились біля виходу.

      – Чому не зараз? – спитав Гребер. – І нам уже нічого не стояло б на перешкоді.

      Елізабет усміхнулася.

      – Мені ж треба хоч трохи часу, щоб приготуватися. Ернсте! Невже ти цього не розумієш?

      – Лише наполовину.

      – Досить і цього. Зайди по мене за чверть до другої.

      Гребер стояв нерішуче.

      – Усе йде добре, – сказав він згодом. – А я чого тільки не сподівався! І сам не знаю, чому мені було так страшно. Я мав досить смішний вигляд, еге ж?

      – Ні.

      – Ба так!

      Елізабет похитала головою.

      – Мій батько теж гадав, що люди, які його застерігали, мали смішний вигляд. Нам просто пощастило, Ернсте, оце і все!

      Пройшовши кілька кварталів, Гребер знайшов кравецьку майстерню. У ній сидів чоловік, що скидався на кенгуру. Він шив військову форму.

      – У вас можна почистити штани? – спитав Гребер.

      Чоловік підвів голову.

      – У мене кравецька майстерня, а не пункт чистки.

      – Я бачу. Я хочу також випрасувати свій одяг.

      – Той, що на вас?

      – Так.

      Кравець

Скачать книгу