LITMIR.BIZ

Скачать книгу

чекаючи відповіді, він схилився над шахівницею. Наварро ще хвилину нерішуче постояв, тоді пішов геть.

      – Він п’яний, до того ж, як багато латинянів, позбавлений почуття гумору, – сказав Равік. – Та це не причина, щоб його не мали й ми. Тому я й підвищив тебе в полковники. Наскільки мені відомо, ти був лише жалюгідним підполковником. Я не міг допустити, щоб ти виявився нижчий рангом, ніж той Гомес.

      – Мовчи, хлопче. Через твоє базікання я проґавив альохінський варіант. Мабуть, цього слона я програю. – Морозов підвів очі. – Господи, ще один суне. Другий ад’ютант. Що за люди!

      – Це вже сам полковник Гомес. – Равік зручно відкинувся на спинку стільця. – Зараз відбудеться дискусія між двома полковниками.

      – Вона буде коротка, сину мій.

      Полковник був ще церемонніший за Наварро. Він вибачився перед Морозовим за помилку свого ад’ютанта. Вибачення було прийняте. І тепер, коли непорозуміння з’ясоване, Гомес іще церемонніше за Наварро запропонував на знак перемир’я випити за Франко. Цього разу відмовився Равік.

      – Але ж ви наш німецький союзник… – Полковник був видимо спантеличений.

      – Полковнику Гомесе, – відповів Равік, якому вже уривався терпець. – Облишмо все так як є. Пийте собі, за кого хочете, а я граю в шахи.

      Полковник намагався усвідомити почуте.

      – Отже, ви не…

      – Краще не уточнюймо, – перебив його Морозов. – Це призведе до зайвих суперечок.

      Гомес ще дужче спантеличився.

      – Але ж ви, білогвардієць і царський офіцер, повинні бути проти…

      – Нічого ми не повинні. Ми дуже старомодні. В нас різні погляди, а проте ми не розтрощуємо один одному голів.

      Видно, Гомесові нарешті сяйнуло. Він випростався і гостро сказав:

      – Бачу. М’якодуха демократія…

      – Голубе, – сказав Морозов з раптовою погрозою в голосі. – Вшивайтеся звідси! Вам слід було вшитися ще кілька років тому. До Іспанії. Воювати. А за вас там воюють німці й італійці. Гайда!

      Він підвівся. Гомес відступив на крок, не зводячи погляду з Морозова. Тоді рвучко обернувся й пішов до свого столика. Морозов знову сів. Він зітхнув і подзвонив офіціантці.

      – Кларисо, принесіть два подвійні кальвадоси.

      Клариса кивнула головою і вийшла.

      – Хвацькі вояки, – засміявся Равік. – Примітивне мислення й дуже ускладнене уявлення про честь. І те й те утруднює життя, коли людина п’яна.

      – Я бачу. А ось іде ще один. Ціла процесія. Хто ж цього разу? Чи не сам Франко?

      Це знов був Наварро. Він зупинився за два кроки від столика й звернувся до Морозова:

      – Полковник Гомес шкодує, що не може викликати вас на поєдинок. Він сьогодні їде. А, крім того, його місія надто важлива, щоб ризикувати неприємностями з поліцією. – Він обернувся до Равіка. – Полковник Гомес винен вам гонорар за консультацію.

      Він шпурнув на стіл зім’ятий папірець у п’ять франків і хотів іти.

      – Хвилиночку, – сказав Морозов.

      Клариса вже стояла біля їхнього столика з тацею. Він узяв

Скачать книгу