LITMIR.BIZ

Скачать книгу

з першою великою.

      – А?

      – Велика «Ц» і «о-д-и-н» замість цифри.

      Він набрав це повільніше та уважніше.

      – Гм.

      – Розблокував?

      Вона потяглася за телефоном, але син тримав його ще якусь частку секунди, якої було достатньо для незручної паузи. Сем поглянув на матір. Величезним древнім пальцем вона штовхала слова на маленьку скляну гірку. Тоді подивилася на Сема.

      – Що? – здивувався він.

      – Що «що»? – перепитала вона.

      – Ти чому на мене дивишся?

      – Чому я на тебе дивлюся?

      – Таким поглядом.

      Джейкоб не засинав без подкаста. Він розповідав, що інформація заколисує його, але Джулія знала, що так він шукав товариства. Зазвичай вона вже спала, коли чоловік лягав у ліжко (така собі непомітна хореографія), але раз по раз вона помічала, що слухає запис сама. Якось вночі, коли Джейкоб хропів поруч, вона почула, як науковець пояснював усвідомлені сновидіння – коли людина розуміє, що спить. Найрозповсюдженіший спосіб викликати усвідомлене сновидіння – це набути звичку дивитися на тексти (сторінку з книги чи журналу, білборд або екран) поза спальнею, потім відводити очі та знову повертати погляд. У снах тексти змінюються. Якщо практикувати, то це трапиться рефлекторно. І якщо продовжувати тренувати рефлекс, то він зісковзне у сни. Нестійкість текстів укаже на те, що ви спите, і з цього моменту ви не лише знатимете, але й контролюватимете ситуацію.

      Сем глянув на телефон, а тоді відвів очі.

      – Я знаю, що ти не граєш в «Інше життя». Але що ти там робиш?

      – Га?

      – Як назвати те, чим ти там займаєшся?

      – Живу? – відказав він, намагаючись зрозуміти зміну, що читалася на материному обличчі.

      – Я маю на увазі в «Іншому житті».

      – Так, я зрозумів.

      – Ти живеш в «Іншому житті»?

      – Зазвичай мені не доводиться описувати те, що я там роблю, але так, звісно.

      – Ти можеш жити в «Іншому житті».

      – Точно.

      – Ні, я маю на увазі, що дозволяю тобі.

      – Зараз?

      – Так.

      – Я думав, що покараний.

      – Так, – відказала вона, поклавши телефон до кишені, – але зараз можеш там жити.

      – Можемо поїхати по костюм.

      – Іншого дня. Ще є час.

      Сем відвів погляд від мами, а тоді знову подивився на неї.

      Він перевірив усі пристрої. Не сердився, лише хотів сказати те, що треба було, а тоді зрівняти синагогу з землею. Вона не підходила, не була домом.

      Хлопець обмотав усе дротами з подвійним запасом і заклав вибухівки утричі більше, ніж потрібно: під кожну лаву, заховав на підставці для сідура, зарив під сотнею ярмулок на дно восьмигранного ящика висотою до пояса.

      Саманта вийняла Тору з арки. Прочитала напам’ять якусь нісенітницю, зняла з Тори обкладинку та поклала перед собою на бімі. Усі ці прекрасні смоляно-чорні літери. Усі ці прекрасні мінімалістичні речення, поєднані в розповідях про всі ті прекрасні безкінечно повторювані історії, які мали вже канути в лету та які ще, можливо, так і зроблять. Детонатор був схований усередині указки для Тори. Саманта стисла її в руці, знайшла потрібний уривок на сувої

Скачать книгу