ТОП просматриваемых книг сайта:
Ось я. Джонатан Сафран Фоєр
Читать онлайн.Название Ось я
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4607-2, 978-617-12-4498-6, 978-617-12-4606-5, 978-617-12-4605-8
Автор произведения Джонатан Сафран Фоєр
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
> Я не спав до третьої – роздивлявся свої околиці через «Google Перегляд вулиць» і побачив себе.
> Там якась вечірка після цього буде?
> Хтось знає, як працювати з PDF? Мені ліньки розбиратися.
> Назва моїх зіркових мемуарів: «Це були найгірші часи, це були найгірші часи».
> Який PDF?
> У нас за три роки не буде кленового сиропу?
> А воно буде на івриті? А може хтось не такий лінивий, як я, набрати текстівку та пустити її через перекладач?
> Я це теж читала.
> Чому мені це здається таким надзвичайно сумним?
> У когось є флешка «NexTek»?
> Тому що ти любиш вафлі.
> А мої зіркові мемуари – «Хай буде по-твоєму».
> Я пропустила статтю про сирійських біженців. Я знаю, що вся ця срань жахлива, й теоретично мені через це сумно, але я не можу з себе витиснути реальної емоції щодо цього. Проте через новину про сироп мені захотілося плакати під ліжком.
> Вони працюють лише кілька тижнів.
> Ну, то залізь туди та ридай кленовими сльозами.
> Саманто, в мене є щось, що тобі сподобається, якщо ти ще цього не бачила, а ти, швидше за все, таки вже подивилася. Хай там як, перекидаю тобі.
> Я чую найгарнішу в світі пісню з навушників дівчини, що сидить через прохід від мене.
> Сьогодні найпопулярніші відео: російські дітлахи з саморобним банджі-джампінгом; алігатор кусає електричного ската; старий бакалійник-кореянець дубасить крадія; п’ятірня регоче; дві чорних дівчинки духопелять одна одну на майданчику…
> Що за пісня?
> Я хочу зробити щось значне, але як?
> Забийте, я уже розібрався.
> Чорт, звідки мені було знати, що на бат-міцву треба нести подарунок?
> Вантажиться цілу вічність.
Сем думав написати Біллі, раптом вона схоче піти з ним на танцювальну виставу в стилі модерн (чи шоу, чи як там вони його називають) в суботу. Це звучало круто, бо вона писала про це у своєму щоденнику, який хлопець дістав із її рюкзака, поки вона була в спортзалі, заховався за значно більшим і значно менш цікавим підручником із хімії та вдибав (слово, що означає абсолютно не те, про що подумає більшість). Він не любив переписуватися, тому що бачив свій великий палець – він найбільше постраждав, або ж найгірше заживав. Інші намагалися його не помічати. Минули тижні, як решта пальців відновили свій колір і приблизну форму, а великий все одно залишався чорним і був перекошений біля кісточки. Лікар сказав, що він не приживеться і його треба ампутувати, аби захистити руку від розповсюдження