Ось я - Джонатан Сафран Фоєр

Скачать книгу

старших себе, однак навіювали сум, який вони потім навчилися самі викликати.

      Марк постукав у вікно. Вона намагалася опустити його вниз, але потім згадала, що для цього треба завести автівку. Проте ключа не було в замку запалювання чи взагалі десь поблизу. Жінка не додумалася пошукати його в сумочці, тому просто незграбно відчинила дверцята.

      – Побачимося у поїздці на Модель ООН.

      – Що?

      – За декілька тижнів. Я буду супроводжувати.

      – О, а я не знала.

      – Тому можемо продовжити бесіду тоді.

      – Я не знаю, чи варто ще щось казати.

      – Завжди є ще щось, що варто сказати.

      – Інколи ні.

      А далі, в її вихідний день, коли вона хотіла бути так далеко від свого життя, як тільки можна, виявилося, що вона тупотіла знайомою доріжкою додому.

      досить буде, коли я скажу досить

      Ось не я

      > Народ, хтось знає, як зробити фото зірок?

      > Тих, що на небі, чи тих, що залишають відбитки на цементі на алеї?

      > Через спалах на телефоні все просто біліє. Я його вимкнув, але тепер діафрагма відкривається задовго, все стає розмите через дрібні рухи.

      > Від телефонів уночі толку немає.

      > Хіба якщо йдеш темним коридором.

      > У мене мобільний здихає.

      > Чи треба подзвонити.

      > Просто вмостися зручніше.

      > Саманто, тут капець як світло!

      > Жесть.

      > Де це в тебе тут видно зорі?

      > Той чувак мені сказав, що все нормально. А я йому: «Якщо все нормально, то чого ж він не працює?» А він мені відповів: «Як же не працює, коли все нормально?» І я знову спробував показати, і, звісно ж, усе знову запрацювало. Я ледь не ридав там, хотів його прибити просто.

      > До речі, що відбувається на бат-міцві?

      У будь-який момент у світі існує сорок різних годин. Ще один цікавий факт: у Китаї було п’ять часових поясів, а тепер лише один, і деінде в країні сонце не сходить до десятої. І ще: задовго до того, як людину відправили в космос, рабини дискутували, як там можна дотримуватися шабату (не тому, що вони прогнозували космічні подорожі, а тому, що буддисти живуть запитаннями, через які євреї воліють померти). На Землі сонце встає та заходить раз на день. Космічний корабель робить оберт навколо Землі кожні дев’яносто хвилин, тому шабат має бути кожні вісім годин. Один із висновків був таким: євреям нічого робити в місцях, що викликають сумніви щодо питань молитви й обрядів. Інший – що земні зобов’язання залишаються на Землі, а те, що відбувається в космосі, залишається в космосі. Одні стверджували, що єврейський астронавт повинен дотримуватися тих же ритуалів, що й на Землі. Інші – що шабат має відповідати часу на його приладах, незважаючи на те що Г’юстон не більш єврейський, ніж роздягальня на ракеті. Двоє євреїв загинули в космосі. Жоден там не дотримувався шабату.

      Семовий батько дав йому статтю про Ілана Рамона, єдиного ізраїльтянина, який побував у космосі. Перед вильотом Рамон

Скачать книгу