ТОП просматриваемых книг сайта:
Компанії майбутнього. Фредерік Лалу
Читать онлайн.Название Компанії майбутнього
Год выпуска 2014
isbn 978-617-12-3024-8,978-617-12-2469-8
Автор произведения Фредерік Лалу
Жанр Управление, подбор персонала
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Помаранчеві компанії взяли за основу революційний принцип меритократії. В принципі, будь-яка людина може рухатися вгору по сходах, і ніхто не приречений залишатися довіку на своїй посаді. Експедитор може стати генеральним директором, навіть якщо це жінка або людина, що належить до якоїсь меншини. Це значно розширює кадровий резерв, оскільки від самого початку всі мають шанси. Поширеною є думка, згідно з якою талант кожної людини треба розвивати і розміщувати в тому місці організаційної структури, де вона може зробити найбільший внесок у спільну справу. Перехід від стратифікованої Жовтої до меритократичної Помаранчевої стадії уможливив появу сучасної служби управління кадровим потенціалом та її арсенал процесів і методів, до числа яких належать оцінювання ефективності роботи, планування ресурсів, управління талантами, навчання керівництва і планування кар’єри.
Історичне значення ідеї меритократії важко переоцінити. Це прорив у соціальній справедливості. Вона дає людям змогу вибрати, принаймні теоретично, професію, що найкраще відповідає їхнім талантам і прагненням. При цьому люди часто не воліють довічно працювати на одному місці, що було вкрай важливим на попередній стадії. Люди беруть на себе відповідальність за управління своєю кар’єрою і розраховують на те, що змінюватимуть посади кожні кілька років, як усередині організації, так і за її межами, якщо це необхідно.
Моя філософія полягає в тому, що для того, щоб бути успішним, треба створювати образ успіху.
Меритократія також багато в чому покінчила із символами ієрархічної стратифікації. Обов’язкові мундири, що їх колись використовували, аби підкреслити свій ранг, поступаються місцем менш чіткому діловому костюму. Оскільки люди часто змінюють посади протягом кар’єри, зв’язок особистості з місцем роботи та рангом у ієрархічній піраміді слабшає. Замість цього, як правило, носять професійну маску. Кожен мусить завжди відповідати посаді: вдавати, ніби зайнятий важливою справою, але бути спокійним, компетентним і контролювати ситуацію. Раціональність цінується понад усе; емоції, сумніви та мрії краще зберігати за маскою, тож ми не показуємо своєї вразливості. Наша особистість більше не зливається з нашим рангом і посадою; замість цього вона пов’язана з нашою необхідністю мати вигляд компетентної й успішної людини, яка готова до подальшої кар’єри.
Якщо сувора уніформа в більшості організацій може вийти з моди, то ознаки статусу залишаються в силі. Старші менеджери мають просторі кабінети з великими вікнами, послуговуються зарезервованими місцями на парковці, літають першим класом і отримують інші щедрі привілеї, тимчасом як їхні підлеглі бігають на тренінги та гарують до знемоги у маленьких кімнатках. Привілеї добре поєднуються з меритократією: