Солодка пісня - Лейла Слімані

Скачать книгу

тиші кінець.

      Міріам приходила до контори перед восьмою. Вона завжди була першою. Засвічувала лише маленьку настільну лампу. У цьому ореолі світла серед печерної тиші вона могла зосередитись, як у студентські роки. Забувши про все, з насолодою поринала у вивчення справ. Інколи блукала темним коридором, тримаючи документи в руці, і розмовляла сама з собою. Пила каву на балконі й викурювала цигарку.

      Першого робочого дня Міріам прокинулась удосвіта, сповнена дитячого захвату. Вона вдягла нову спідницю, взула черевички на високих підборах, і Луїза вигукнула: «Яка ви красуня!» Стоячи на порозі з Адамом на руках, нянька виштовхала господиню за двері.

      – За нас не хвилюйтеся, – повторювала вона. – Тут усе буде гаразд.

      Паскаль тепло прийняв Міріам. Він виділив їй кабінет, що межував із його власним, двері між ними часто залишалися напіввідчиненими. За два чи три тижні після її приходу Паскаль уже доручав їй такі справи, щодо яких не покладався навіть на давніх співробітників. Місяцями Міріам самотужки вела справи з десятком клієнтів. Паскаль заохочував її набивати руку й проявляти в роботі завзяття, яке, як він знав, було просто неймовірним. Вона ніколи не казала «ні». Не відмовлялася від жодної справи, яку Паскаль давав, ніколи не скаржилася на роботу допізна. Паскаль часто говорив: «Ти – сама досконалість». Вона захищала дрібних наркоторгівців, несумлінних платників, ексгібіціоніста, грабіжників-нездар, упійманих за кермом п’яниць. Вела справи про перевищення заборгованості, шахрайства з платіжними картками, крадіжки особистих даних.

      Паскаль покладався на Міріам у пошуку нових клієнтів і заохочував її присвячувати час юридичній допомозі. Двічі на місяць вона їздила до суду в Бобіньї, просиджувала в коридорі до дев’ятої вечора, не зводячи очей із годинника, в очікуванні, поки спливе час. Інколи їй уривався терпець, і вона грубо говорила зі спантеличеними клієнтами. Проте робила все від неї залежне й добивалася всього, що було можливе. Паскаль невтомно повторював: «Ти маєш знати справу напам’ять». Міріам так і робила. Перечитувала протоколи до пізньої ночі. Чіплялася за найменшу неточність, упиралася в найменшу процедурну помилку. Бралася до справи з шаленим запалом, який зрештою окупився. Давні клієнти рекомендували її своїм друзям. Її ім’я ширилося серед затриманих. Один молодик, якому вона допомогла уникнути ув’язнення без права на дострокове звільнення, пообіцяв її винагородити. «Ти витягла мене звідти. Я цього не забуду».

      Якось її викликали серед ночі на затримання. Одному колишньому клієнтові інкримінували сімейне насильство. Він же присягався, що не здатний підняти на жінку руку. Міріам о другій ночі безгучно вдяглася в темряві й нахилилася, щоб поцілувати Поля. Той забурчав і відвернувся.

      Чоловік нерідко говорив, що Міріам забагато працює, і вона лютувала. Поля обурювала така її реакція, і він ставав перебільшено доброзичливим. Удавав, що переймається її здоров’ям, що непокоїться,

Скачать книгу