Скачать книгу

Випрала пожовклі від пилюки й тютюнового диму штори. Раз на тиждень вона міняла постелі. Поль і Міріам не могли натішитися. Поль, усміхаючись, казав Луїзі, що вона схожа на Мері Поппінс. Хоча й не був певен, чи вона зрозуміла, що означає цей комплімент.

      Лежачи ночами на свіжих простирадлах, подружжя сміялося, не вірячи в це нове життя. Їм здавалося, що вони знайшли рідкісну перлину, отримали благословення. Звісно, Луїзина платня була тягарем для їхнього бюджету, та Поль більше не скаржився. За кілька тижнів вони вже не могли обійтися без Луїзи.

      Повертаючись вечорами додому, Міріам знаходила вечерю на столі. Діти були зачесані й спокійні. Луїза пробуджувала й утілювала мрії про ідеальне родинне життя, які Міріам викохувала, соромлячись у цьому зізнаватися. Вона навчила Мілу прибирати свої речі, і на очах в ошелешених батьків дівча чіпляло своє пальто на вішак.

      Усілякий непотріб зник. Тепер ніщо більше не лежало купами: ні брудний посуд, ні одяг, ні пошта, яку вони забували відкрити, і вона опинялася під купою старих журналів. Ніщо не псувалося, не гнило. Луїза нічого не пропускала. Вона була добросовісною. Усе занотовувала в записник із квітчастою обкладинкою. Коли уроки танців, коли в школі закінчуються заняття, коли прийом у педіатра. Вона записувала назви ліків, що приймали діти, вартість морозива, купленого в парку атракціонів, і слово в слово занотовувала сказану Мілиною вчителькою фразу.

      За кілька тижнів вона вже без вагань переставляла речі. Спорожнила шафи, почіпляла між пальтами торбинки з лавандою. Розставила букети квітів. Луїза відчувала непідробне задоволення, коли Адам засинав, Міла була в школі, і вона могла трохи сісти й помилуватися на свою роботу. Тиха квартира була повністю під її контролем, немов ворог, що просить про помилування.

      Та найбільші дива Луїза вчинила на кухні. Міріам зізналася їй, що не вміє готувати й не має до цього ніякої охоти. Нянька готувала страви, які Поль називав неймовірними, а діти їли без будь-яких заперечень, і їх не потрібно було вмовляти доїсти все, що на тарілці. Міріам і Поль знову почали запрошувати друзів, які ласували фрикасе з телятини, тушкованою яловичиною, телячими ніжками з шавлією й тушкованими овочами, що приготувала Луїза. Гості хвалили Міріам, а та завжди відповідала: «Це все моя нянька».

* * *

      Коли Міла буда в школі, Луїза носила Адама, прив’язуючи його до себе широким шарфом. Їй подобалося відчувати, як його пухкі ніжки впираються їй у живіт, як його слина капає їй на шию, коли він засинає. Вона цілими днями співала для цього малюка, заохочуючи його лінощі. Робила йому масажі, пишалася його кучерями, пухкими рожевими щічками. Уранці малюк зустрічав її лепетанням, простягаючи до неї рученята. За кілька тижнів після появи Луїзи Адам почав ходити. Хлопчик, який раніше кричав цілими ночами, спав тепер спокійно аж до ранку.

      Міла ж була більш дикою. Це було тендітне дівча з поставою балерини. Луїза стягувала їй волосся в такі тугі пучки, що в неї розріз очей ставав косим. Мала скидалася тоді на якусь із

Скачать книгу