Українські жінки у горнилі модернізації - Оксана Кісь

Скачать книгу

пояснювала, що наречена йде «з посеред слави, оплесків, з посеред нервового життя у тихе життя спокійне, в життя родинне», а відтак припиняє професійну діяльність і переїжджає зі Львова у провінцію. Такий сценарій для жінки вважали природним і закономірним, за винятком хіба що тих випадків, коли чоловік не мав змоги забезпечувати сім’ю одноосібно.

      Чи не найяскравішим прикладом жінки зламу ХІХ – ХХ ст., яка досягла вершин у своїй професії і беззаперечно реалізувала пов’язані з нею власні амбіції, була Соломія Крушельницька. Для більшості українського суспільства її успіх був не лише причиною для національних гордощів, а й вершиною жіночої кар’єри. Як видно із приватного листування співачки, саме заміжжя (а не професія) другорядно вписувалося в життєві плани, принаймні на піку її професійної діяльності.

      Казала Вам якось раз, що я тепер ані можу, ані хочу гадати о подружжю і взагалі не хочу нікому завадою бути, бо й сама завади не потребую. Противно, мені треба спокою до праці і поступу, і то такого спокою, щоби я могла цілу душу віддати артистизмові.

З листа Соломії Крушельницької до М. Павлика від 2 червня 1894 року

      Соломія Крушельницька вийшла заміж у 1910 р. за італійського адвоката Чезаре Річчоні, досягнувши до того часу оперного тріумфу на всіх найбільших сценах світу. Такий життєвий сценарій, однак, могли вибирати одиниці.

      Жінки та їхній правовий статус

      Найбільш виразно правова різниця між статями простежувалась у сімейному законодавстві. За тодішніми австрійськими законами чоловікові були підконтрольні практично всі ділянки жіночого повсякдення у родині: від економічного утримання до середовища існування. Чоловік, визнаний «головою дому», визначав місце проживання сім’ї, розпоряджався грошима, репрезентував дружину в юридичних питаннях. За ним було визнано першочергове право батьківської влади над дітьми (§§ 148,149,152), визначалося право власності всім набутим подружнім майном (§§ 1227, 1237), право на використання жінчиного посагу (§ 1230), право керувати домашнім господарством. Водночас до обов’язків чоловіка належало матеріальне утримання та захист дружини. Жінка переймала прізвище чоловіка, його соціальний статус із усіма правами, які той передбачав. До її обов’язків входило в міру можливості допомагати чоловіку в господарстві і праці, виконувати його волю і слідкувати, щоб і інші це робили.

      Правник Станіслав Дністрянський, характеризуючи особливості тогочасного австрійського сімейного права, писав, що з огляду на функції опікуна чоловік мав право вказувати жінці, з ким вона може спілкуватися, а відтак «міг її утримати від небезпечних стосунків і забав». У католицькій церкві відповідною була і шлюбна присяга: жінка присягала чоловікові на любов, вірність і послух, а він їй – на любов і вірність. Неоднозначним було також трактування обов’язку статевих стосунків між подружжям, зокрема у тій частині закону, яка стверджувала, що «кожен подруг має право

Скачать книгу