Українські жінки у горнилі модернізації - Оксана Кісь

Скачать книгу

українців того часу була освіта: людина, яка здобула освіту, вже могла претендувати на приналежність до інтелігенції. Водночас ця соціальна група творила тогочасний національний провід, адже її представники визначали і задавали темп суспільно-політичному життю українців краю. На особливості останнього чи не найбільше впливав чинник багатонаціональності Галичини як складової частини Австро-Угорської імперії. Двома найбільшими народами, чиї інтереси в регіональній політиці перетиналися найчастіше, були поляки і українці. Маючи визначальний вплив на політичний розвиток краю (в рамках конституційних реформ 60-х років ХІХ ст. в Габсбурзькій імперії), польське суспільство вважало Галичину плацдармом для майбутнього відродження державної незалежності Польщі. Українці, натомість, не сприймали такого, винятково польського, трактування цього регіону. Міжнаціональна конфронтація, відтак, була невід’ємною частиною публічного життя у середовищі української інтелігенції. Без неї важко зрозуміти і тогочасні ідеї навколо жінок, суспільні ролі яких під впливом означеної полеміки отримували особливі національні прочитання.

      Жінки як інші

      Щоб зрозуміти уявлення про жінок, їхні суспільні ролі та сфери самореалізації в тогочасній Галичині, найперше необхідно зрозуміти середовище їхнього існування. Особливістю української еліти було те, що значна частина її представників походила з родин одруженого греко-католицького парафіяльного кліру. З огляду на факт такого походження, а також на авторитет Церкви і роль, яку вона відігравала у громадському житті українців краю, виховання, навчання і трактування жінок у суспільстві зберігало багато консервативних рис.

      Низка уявлень про жінку чи жіночу культуру загалом, у межах традиційних норм моралі і суспільної поведінки статей, мала цілком реальне юридичне підґрунтя. Австрійський цивільний кодекс, чинний у Габсбурзькій монархії від 1811 р., трактував жінку як особу несамостійну, яка потребувала постійної опіки чоловіка як у приватному, так і в публічному житті. Правову недієздатність жінок пояснювали «природним» поділом між статями, за якими сильніший (чоловік) своїм правом і обов’язком мав опікуватися слабшою (жінкою) і заступати її в усіх справах. На практиці ця норма була реалізована опікою батька над донькою, а після заміжжя – чоловіка над дружиною. До повноліття (за австрійським законодавством воно наставало у 24-річному віці) батьківська влада була настільки сильною, що в окремих випадках суд міг вирішувати, чи передавати жінку під опіку чоловіка, чи залишити під батьківською. Шляхи виходу з-під цієї влади могли набувати різних форм, серед них, як варіант, було і заміжжя. Свій шлюб із Володимиром Озаркевичем, до якого намовляли родичі, Ольга Рошкевич – жінка, котра ввійшла в історичні хроніки як перше кохання Івана Франка, трактувала, зокрема, і як позбавлення від батьківського контролю.

      У побутовій культурі представлення жінок як таких собі «великих дітей», яких треба постійно контролювати, виховувати і направляти, загалом фігурувало

Скачать книгу