LITMIR.BIZ

Скачать книгу

все дослідники та селяни одностайні в тому, що абсолютна більшість сімей жили у злагоді та взаємній повазі. Народна пісня з Полтавщини саме таку дружину-розрадницю називає вірною:

      …Та нема цвіту найцвітнішого над тую ожину,

      Та нема віри найвірнішої над вірну дружину.

      Що синяя та ожинонька усі цвіти розвиває,

      А вірная та дружинонька віри донимає.

      Що з отцем та ненькою в світі не наживуся,

      А з вірною та дружиною не наговорюся…

      Традиційна культура покладала головно на жінку обов’язок забезпечувати сприятливий психологічний клімат у подружжі; ця важлива роль вимагала неабиякої гнучкості, з одного боку, та готовності нехтувати/жертвувати власними інтересами, потребами, настроями – з другого. У повсякденному подружньому житті поняття любові змінювало свій сенс, втрачаючи ореол романтики та чуттєвості, набуваючи натомість значення взаєморозуміння, взаємопідтримки, взаємодопомоги. Такі стосунки чоловіка та дружини відображені у приказках: «Хто любить ревне – жаліє певне», «Полюбить – то й абихто знайдеться, але інше діло – пожаліти», «Хто за ким тужить – тому радо служить», «Люби не словами, а ділами», «Не люби мене, коли я до церкви йду, а люби, коли я біля печі стою» та інші. Про те саме йдеться у повчальній пісні з Гуцульщини:

      Ой кує зозуля в лісі на горісі,

      Шєнуй жінку, чоловіче, єк ластівку в стрісі.

      Єк ї будеш шєнувати – так і будеш мати,

      А в’на тобі не найметка все поле орати.

      А в’на тобі не найметка – в’на тобі ґаздиня:

      Куда пидеш, відки прийдеш – хата не пустиня.

      Куда идеш – віріжєє усе біленького,

      Відки прийдеш – їсти дає усе тепленького.

      Кучєрики ти розчеше, головку пригладе…

      Хоть бе-с єкий зажурений – в’на тебе пораде:

      – Не журиси, чоловїче, жура не поможе,

      Єк си мемо обходити, так нам Бог поможе.

      Прояви патріархальності української культури у подружніх стосунках неоднозначні. З одного боку, загальновизнане головування чоловіка, влада якого не підлягає сумніву; з іншого – традиційна культура надає жінці шанс за деяких обставин стати фактичною лідеркою в сім’ї (хоча й розглядає таке подружжя як небажаний виняток). Майнові права та важливі господарські функції давали жінкам певну фінансову автономію і могли суттєво вплинути на становище жінки у подружжі. Ідеалом подружнього життя була злагода, збудована на співчутті та взаємопідтримці. Утім, виняткове право застосування чоловіком фізичного покарання дружини за певні провини, а також деякі риси повсякденного етикету є свідченнями нерівноправного, підлеглого становища жінки в подружжі.

Радимо почитати

      1. Воробець К. Спокусниця чи цнотлива? Непевне статеве становище жінок у пореформеній українській селянській громаді // Гендерний підхід: історія, культура, суспільство / Під ред. Л. Гентош, О. Кісь. – Львів: Класика, 2003. – С. 62–73.

      2. Гошко Ю. Сім’я в Карпатах та Прикарпатті в XVI–XIX ст. // Науковий

Скачать книгу