LITMIR.BIZ

      Коли у п’ятницю по обіді Шанталь сідала на літак до Берліна, усе, про що вона могла думати, – хвилююче наближення зустрічі з її найменшим дитям. Вона везла йому улюблену їжу, два нові светри (вона була впевнена, що він їх носитиме, адже на час їхньої минулої зустрічі весь його одяг був у дірах) і кілька книжок, які, на її думку, він із задоволенням прочитає. Щоразу, відвідуючи сина, вона помічала в його квартирі речі, які потребували заміни. Вона навіть привезла із собою свій набір інструментів, щоб відремонтувати деякі дрібниці. Ерік ніколи не звертав на них уваги або ж не прагнув робити це самотужки. Вона була мамою на всі руки, і її діти завжди дражнили її через це. Ерік був єдиним, хто цінував мамині зусилля і любив, щоб вона клопоталася навколо нього. Їй просто не пощастило, що світ мистецтва у Берліні виявився більш авангардним, ніж у Парижі, і в професійному плані він був тут щасливіший. Ерік відчував, що заради свого мистецтва має бути в Берліні, і це було втратою для неї.

      Її стосунки із Шарлоттою, другою дитиною, завжди були набагато складнішими, і Шарлотті подобалося жити на іншому кінці світу від матері. А Поль закохався у Штати, коли поїхав до школи кіно та телебачення при Університеті Південної Каліфорнії, й вирішив залишитися, що не здивувало її. Зараз йому було тридцять один, і після тринадцяти років проживання в Америці він здавався більше американцем, ніж французом. Ерік був її малям, милим хлопчиком, який насолоджувався маминим товариством і був із нею цілком відвертий. Їм завжди було весело разом. Йому було лише три роки, коли помер батько, і мати виховала його сама. І саме за Еріком вона тепер сумувала найбільше. Навіть будучи двадцятишестирічним чоловіком, він зберіг ті самі милі риси й досі здавався їй маленьким хлопчиком.

      Зустрівши Шанталь біля зони отримання багажу, Ерік стиснув її у богатирських обіймах. Він позичив автівку друга, щоб відвезти її до своєї квартири, – він завжди наполягав, аби мати зупинялася в нього. Ерік любив, щоб вона була поряд і вранці, коли вони прокидалися, снідала разом із ним. Насправді його митецького заробітку вистачало на життя – щоправда, мати допомагала йому час від часу, але потрібно йому було небагато. Він мешкав ув окрузі Фрідріхсгайн і сплачував мізерну орендну платню за квартиру, схожу на барліг. Але він любив її і в тому ж будинку винаймав студію, де створював свої інсталяції. Для неї вони досі не мали сенсу, але такі твори знаходили своє місце на ринку, і він виставлявся в одній з найбільших галерей концептуального авангардного мистецтва в Берліні. Вона пишалася сином, хоча

Скачать книгу