Чари - Даніела Стіл

Скачать книгу

що була б такою поблажливою, як вона.

      – Може, цього разу її поблажливість скінчиться. Для неї, мабуть, страшенне потрясіння – знати, що тепер він має двох дітей від іншої, коли сама вона нездатна народити.

      Бенедетта ніколи до цього не приховувала свого жалю, хоча й мирилася з ним багато років. Але тепер, коли він мав дітей, а вона ні, обоє питали себе: чи здобуде російська модель вагомого значення в його житті. Раніше він з легкістю позбавлявся своїх захоплень і ніколи з ними не затягував, але тепер для нього відкривався справжній новий вимір. Шанталь співчувала Бенедетті, а Жан-Філіп вважав, що Ґреґоріо поводився, як ідіот, і нарешті догрався. Він не схвалював його романів – сам завжди був вірним своїй дружині, на що Ґреґоріо, схоже, був нездатний.

      Після обіду Шанталь пішла до продуктового залу в «Бон-Марше» купити кілька смаколиків, які полюбляв Ерік. Вона завжди намагалася привезти синові французької їжі, якої йому бракувало, – він казав, що в Німеччині живе на сосисках і шніцелях. Тож зараз вона наповнила кошик консервованою фуа-гра і різноманітними делікатесами, його улюбленими тістечками, французькою кавою й усім, що на її пам’яті він полюбляв їсти. Це був жест материнської любові, яку він завжди цінував і був вдячний, коли мати приїздила до Берліна з повною сумкою вишуканих французьких наїдків. А «Бон-Марше» було найкращим місцем, де можна було все це знайти. Щойно вона вкинула пачку його улюблених тістечок у кошик на руці, як побачила в проході між полицями чоловіка, що відбирав сорти чаю і невідривно дивився на неї. Він здався їй знайомим, але Шанталь не могла пригадати, де бачила його, і пройшла далі.

      Вони знову перетнулися біля каси, і його обличчя вже не виходило з її голови. Вона не могла збагнути: чи він лише незнайомець, вже бачений нею раніше, – можливо, тут, в «Бон-Марше», з типовим, схожим на будь-яке обличчям, чи вони справді десь зустрічалися – що було малоймовірно, інакше вона б запам’ятала. Він був гарний, трохи молодший сорока. На ньому були джинси, чорний светр і легкі замшеві туфлі. Він стояв за нею у черзі, і коли вона вже забула про нього й викинула з голови, за спиною пролунав чоловічий голос.

      – Ваше бажання вже здійснилося?

      Почувши ці слова, вона обернулася, щоб глянути на нього, і цього разу збагнула, хто він. То був той самий чоловік, що приніс на Білу вечерю прекрасні паперові ліхтарики, а один передав їй і порадив загадати бажання. Вона посміхнулася, впізнавши незнайомця і пригадавши, де саме вони зустрічалися.

      – Поки що ні. Це може зайняти певний час, – просто сказала вона, і він посміхнувся теж.

      – А одне з таких бажань. Схоже, заради нього варто почекати.

      Жінка кивнула, а він кинув оком на її кошик, вражений асортиментом делікатесів, які вона обрала. Важкуватий кошик для її руки.

      – Схоже, у вас намічається вечірка.

      Вона поклала до кошика ще дві пляшки червоного вина, що додало ваги і святкового вигляду.

      – Я везу це все синові до Берліна.

      – Щасливий хлопчик. У нього гарний

Скачать книгу