Чари - Даніела Стіл

Скачать книгу

і йому небайдуже було до її становища. Вона була невинною жертвою ситуації, а він пережив розлучення. І зараз він запитував себе, чи дійде в неї до цього ж, чи вона пробачить Ґреґоріо. Судячи з її слів, вона, вочевидь, мирилася з його невірністю. Але теперішня ситуація загострила все до краю.

      Неспішним кроком вони повернулися до готелю, і він сказав, що наступного ранку їде до Лондона, а за кілька днів повертається в Делі.

      – Давайте мені знати про себе, – сказав він, коли вони знов повернулися до вестибюля «Георга П’ятого», щедро заставленого рожевими й пурпуровими орхідеями. Цей готель був відомий своїм показним оформленням квітами у виконанні їхнього відомого американського дизайнера. – Я хотів би знати, якщо ви повернетеся до Мілана.

      Вона кивнула й подякувала йому за доброту, знову вибачилася, що обтяжує його своїми проблемами.

      – Для цього й існують друзі, навіть нові, – промовив він, дивлячись на неї теплим поглядом. – Зателефонуйте мені, якщо я можу чимось вам допомогти.

      Він простягнув їй візитівку зі своїм контактним номером, і вона знову подякувала йому, ховаючи картку до кишені. Він мав плани на вечір і думав, чи не запросити її із собою на вечерю. Але підозрював, що жінка надто засмучена, щоб йти до ресторану чи взагалі їсти. Тож він м’яко обійняв її і за кілька хвилин пішов. Вона піднялася нагору, а він вийшов на вулицю до машини, що чекала на нього, аби відвезти на вечерю. Всю дорогу до ресторану він думав про неї. Йому було надзвичайно шкода Бенедетти. Чудова жінка, вона не заслуговувала на те, що зараз коїлося в її житті. Він сподівався, що все налагодиться і буде так, як вона хоче. І дуже радів, що познайомився з нею вчора ввечері.

      Повернувшись до номера, Бенедетта лягла на ліжко, а за кілька хвилин зателефонував Ґреґоріо. Він говорив стривожено і дуже квапився, казав, що не може розмовляти довго. Казав, що діти досі в тяжкому стані, але живі, що Аня в істериці. Казав, що цього вечора ніяк не зможе повернутися до готелю. Він опинився в ситуації життя або смерті – доля його малят висіла на волосині. Бенедетта слухала його, заплющивши очі. Ще ніколи він так із нею не розмовляв. Усе, про що він зараз міг говорити й думати, це немовлята. Для неї він не мав ні часу, ні співчуття.

      – Вранці я збираюся поїхати до Мілана. Немає сенсу сидіти тут, чекаючи від тебе дзвінка, – її голос лунав сумно, але спокійніше, ніж він очікував. Він би не витримав, якби дружина теж втратила самовладання. Принаймні вона мала чуйність – так він сприйняв її слова і тон, яким вони були сказані. Ґреґоріо гадки не мав, який розпач охопив її, коли він сказав, що не знає, як можна покинути Аню й малят у Парижі, і не хоче цього робити. Про це навіть не йшлося. І тоді Бенедетта збагнула: він може затриматися тут надовго, з огляду на все, що відбувається. Лікарі казали, що якщо немовлята виживуть, то пробудуть у лікарні щонайменше три місяці – до тієї дати, коли орієнтовно мали з’явитися на світ. І зараз вона не мала бажання допитуватися, як довго він сам планує залишатися в Парижі.

      – Я телефонуватиму

Скачать книгу