Чари - Даніела Стіл

Скачать книгу

помруть! – верещала вона, а Ґреґоріо тримав її в обіймах. На такий сценарій він не розраховував. Він сподівався, що все мине гладко і в належний час, і він зможе елегантно піти з її життя, забезпечивши грошову підтримку їй і двійнятам. Він ніколи не хотів, щоб вона народжувала і взагалі вагітніла. Через свою звичайну грайливу нерозважливість він втрапив у ситуацію, в якій ніколи не бував і не хотів бути. А тепер стало навіть гірше.

      Акушер відверто казав, що діти, швидше за все, помруть або залишаться інвалідами, тож йому доведеться мати справу з можливою трагедією, а не лише з їхньою небажаною появою на світ. А ще він хвилювався через дружину. Він не міг відійти від Ані, щоб зателефонувати Бенедетті й заспокоїти її. Лишалося тільки уявляти, в якому стані вона тепер. Раніше вона терпеливо зносила всі його походеньки, але теперішній випадок приніс їй незрівнянно більше горя. Від нього ніколи ніхто не вагітнів. А тепер з’являться двоє дітей, яких він не хотів, від дівчини, яку він ледве знав і яка благала його залишити дружину заради неї, про що не могло бути й мови. Він ніколи не обманював своїх подружок, завжди казав їм, що кохає дружину. І жодна ніколи не просила її кинути. Але, завагітнівши, Аня одразу стала цілком залежною від нього, наче сама була дитиною, а для Ґреґоріо не під силу був тягар, який вона звалила йому на плечі. Це були кошмарні шість місяців, а імовірність, окреслена лікарями того вечора, сповнила його жахом. Йому шкода було Аню, яка схлипувала в його обіймах, але він не кохав її, не настільки, щоб це щось вирішувало. Вони вдвох опинилися в цій ситуації, і вислизнути з неї було неможливо. Він мусив пройти крізь це. На кону були життя двох крихітних істот, які, якщо виживуть, залишаться тяжко хворими, що також передбачало величезну відповідальність. Він не уявляв, як впорається з цим Аня у свої двадцять три роки, а з погляду моральної зрілості – не старша шістнадцяти. Тієї ночі вона горнулася до нього, мов дитина, і він ні на мить не полишав її. Ситуація була жахливою. Ґреґоріо був приголомшений не менше.

      Перейми трохи послабилися, але опівночі підсилилися знов, і шийка матки почала розкриватися. Їй уводили стероїди внутрішньовенно, намагаючись зміцнити легені немовлят, якщо вони народяться, але було ще занадто рано, й о четвертій ранку лікарі повідомили, що, вочевидь, зупинити пологи не вдасться. Викликали спеціальну неонатальну бригаду, лікарі невсипно відстежували стан дівчини. Почалася активна фаза пологів, але замість радості передчуття, зазвичай пов’язаної з народженням дитини, в палаті панувала атмосфера жаху та приреченості. Що б не трапилося тепер, усі знали, що доброго кінця не буде. Єдиним питанням було лише, наскільки погано все скінчиться і чи виживуть немовлята.

      Аня була налякана і кричала від кожного нападу болю. Жодних ліків для полегшення переймів їй не давали, щоб не ризикувати життям немовлят, але, врешті-решт, щоб послабити біль, зробили їй епідуральну анестезію. Все це здавалося Ґреґоріо жорстоким. Дівчина була скрізь обкладена трубками та моніторами, і в міру того, як просувалися

Скачать книгу