LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ти знаєш, що він педик? – перебиваю його я.

      – Усі вони педики, – знизує плечима Прайс. – Усі британці.

      – А звідки ти знаєш, Тімоті? – шкіриться Ван-Паттен.

      – Бачив, як він трахав Бейтмена в зад у туалеті банку «Морґан Стенлі», – каже Прайс.

      Я зітхаю і запитую Престона:

      – То де Моррісон стажується?

      – Я забув, – каже Престон, чухаючи голову. – Може, «Лазард»?

      – Де? – напирає Мак-Дермотт. – Перший Бостонський? «Ґолдман»?

      – Я не впевнений, – відповідає Престон. – Може, «Дрексель»? Слухайте, він всього лиш помічник фінансового аналітика, а його огидна чорнозуба дівчина викуповує акції в кредит у якійсь дірі.

      – То де будемо їсти? – питаю я, втрачаючи терпіння. – Треба замовити столик. Я не стоятиму в якомусь довбаному барі.

      – Що це Моррісон надягнув? – питає сам себе Престон. – Невже справді костюм у клітинку на сорочку в клітинку?

      – Це не Моррісон, – каже Прайс.

      – А хто тоді? – запитує Престон, знову знімаючи окуляри.

      – Це Пол Овен, – відповідає Прайс.

      – Це не Пол Овен, – кажу я. – Пол Овен – з іншого боку бару, ось там.

      Овен стоїть біля стійки у двобортному шерстяному костюмі.

      – Він працює з рахунками Фішера, – каже хтось.

      – Везучий єврейський покидьок, – каже Престон.

      – Господи, Престоне, – кажу я. – А це тут до чого?

      – Слухай, я бачив, як цей покидьок говорив по телефону з директором і крутив довбану менору.[39] Він приніс кущ Хануки в офіс минулого грудня, – несподівано каже Престон, незвичайно пожвавившись.

      – Крутять дрейдель,[40] Престоне, – кажу я, – не менору. Крутять – дрейдель.

      – Боже, Бейтмене, може, мені сходити до бару і попросити Фредді підсмажити тобі тих дебільних картопляних млинців? – питається Престон, щиро стривожений. – Отих… латкес?

      – Не треба, – відповідаю я. – Але спокійніше з цим твоїм антисемітизмом.

      – Голос розуму! – Прайс нахиляється, щоб поплескати мене по спині. – Наш звичайний хлопець.

      – Так, звичайний хлопець, який, якщо тебе послухати, дозволив помічнику фінансового аналітика на стажуванні трахнути себе в зад, – з іронією кажу я.

      – Я сказав, що ти – голос розуму, – каже Прайс. – І не казав, що ти – не гомосексуаліст.

      – Чи не тріпло, – додає Престон.

      – Так, – кажу я, дивлячись прямо на Прайса. – Спитай Мередіт, чи я гомосексуаліст. Вона відповість – одразу як витягне мій член з рота.

      – Мередіт любить педиків, – спокійно пояснює Прайс. – Саме тому я її кидаю.

      – О, хлопці, зараз розкажу вам анекдот, – Престон потирає руки.

      – Престоне, – каже Прайс. – Ти ж бо сам – анекдот.

      Ти ж знаєш, що тебе на вечерю не запрошували. До речі, гарний піджак. Не з костюму, але пасує нівроку.

      – Прайсе, ах ти ж покидьок, ти такий на мене злий, що аж боляче, – сміючись каже Престон. – Тож зустрічаються на вечірці Джей Еф Кей Скачать книгу