Чужинець на чужій землі - Роберт Гайнлайн

Скачать книгу

радіо Марку Фрізбі, своєму адвокату.

      Він не припиняв цих спроб навіть тоді, коли таксі приземлилось посередині внутрішнього двору паркувального майданчика, де сигнал заглушили стіни. Спробував вийти, але зрозумів, що двері не відчиняються. Тому він майже не здивувався, коли відчув легке запаморочення й усвідомив, що скоро знепритомніє…

      Розділ 8

      Джилл намагалася переконати себе в тому, що Бен пішов по іншому сліду і просто забув (чи не мав часу) повідомити про зміни. Але вона в це не вірила. Бен, завжди надзвичайно зайнятий, досягнув і професійного, і соціального успіху завдяки ретельній увазі до всіляких дрібниць. Він пам’ятав усі дні народження і швидше забув би сплатити картярський борг, ніж написати коротеньку записку. Немає значення ні те, куди він пішов, ні те, яким терміновим було його доручення: він зміг би знайти (і знайшов би!) хоча б дві хвилини, доки летів, щоб залишити їй повідомлення – на домашньому телефоні чи у Центрі, – щоб вона не хвилювалася. Це була незмінна риса Бена, нагадала вона собі; саме те, що робило його привабливим попри численні недоліки.

      Він мусив залишити для неї хоч слово! Під час обідньої перерви Джилл знову зателефонувала до його офісу й поговорила з референтом Бена, керівником офісу Озбертом Кілгалленом. Він похмуро запевнив її, що Бен не залишав для неї повідомлень і що від моменту її попереднього дзвінка нічого не змінилось.

      За ним на екрані вона бачила інших людей в офісі, тому вирішила, що не варто згадувати про Людину з Марса.

      – Він не сказав, куди збирається? Чи коли повернеться?

      – Ні. Але в цьому немає нічого дивного. Він завжди має кілька вільних ідей для статті, щоб втілити їх у життя, якщо виникне така потреба.

      – Що ж… Звідки він вам телефонував? Чи я надто допитлива?

      – Все нормально, міс Бордмен. Він не дзвонив, це було друковане повідомлення, відправлене, наскільки пам’ятаю, з Паолі Флет у Філадельфії.

      Джилл це мало б задовольнити. Вона пообідала у сестринській їдальні – спробувала відволіктися їжею. Не подіяло. Вона переконувала себе, що якби щось трапилося… чи якби вона не закохалася в дурня, та ще у таких неважливих дрібницях.

      – Агов! Бордмен! Припини витати у хмарах: я в тебе щось запитую.

      Джил підняла очі і побачила Моллі Віллрайт, дієтолога з їхнього крила, що пильно дивилась на неї.

      – Вибач; я замислилась.

      – Я кажу: як давно твій поверх розміщує у люксових палатах благодійних пацієнтів?

      – Нічого про це не знаю.

      – Хіба не на твоєму поверсі К-12? Чи тебе перевели?

      – К-12? Точно. Але це не благодійний випадок: це багата літня жінка. Така багата, що може заплатити, щоб лікар стежив за кожним її подихом.

      – Хм… Якщо вона багата, то мала б отримати гроші дуже несподівано. Останні сімнадцять місяців вона перебувала у неврологічному відділенні і її лікування оплачував геріатрійський храм.

      – Це, мабуть, якась помилка.

      – Принаймні не моя:

Скачать книгу