LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Лише ти. Марку, вибач, але ми не можемо впустити цілий натовп людей, все-таки Сміт хворий.

      – Ні, – сказав Кекстон.

      – Що?

      – Усі ми троє, або ніхто з нас. Обирай.

      – Бене, не будь смішним: тобі дали дуже важливий привілей. Скажу тобі ось що: Марк може піти з нами, але чекатиме за дверима. Але він тобі точно не знадобиться.

      Берквіст глянув на Кавендіша. Справедливий свідок, здавалося, нічого не чув.

      – Можливо, й ні. Але я заплатив йому, щоб він був зі мною. У своїй вечірній статті я зазначу, що правління відмовилось дозволити Справедливому Свідку побачити Людину з Марса.

      Берквіст знизав плечима.

      – У такому разі ходімо. Бене, сподіваюся, що репутація наклепника знищить тебе.

      З огляду на вік Кавендіша замість стрибків у трубі вони скористалися ліфтом для пацієнтів. Потім за допомогою рухомої доріжки подолали значну відстань повз лабораторії, кімнати терапії, солярії та безліч палат. Вони зупинилися лише раз – біля охоронця, який перед тим, як впустити їх, комусь зателефонував; нарешті зайшли до кімнати спостереження за фізичними показниками хворих, що перебувають у критичному стані.

      – Це лікар Теннер, – оголосив Берквіст.

      – Лікарю, це містер Кекстон та містер Фрізбі. – Він, звісно ж, не відрекомендував Кавендіша.

      Теннер здавався схвильованим.

      – Джентльмени, я роблю це всупереч своїм рекомендаціям, тому що на цьому наполіг директор. Мушу вас про дещо попередити. Не робіть і не кажіть нічого, що може схвилювати пацієнта. Він у надзвичайно нервовому стані і дуже легко впадає у стан патологічного виходу – транс, якщо можна це так назвати.

      – Епілепсія? – запитав Бен.

      – Профану дуже легко помилитися. Це більше схоже на оціпеніння. Але не цитуйте мене: для цього випадку не існує жодних клінічних прецедентів.

      – Ви спеціаліст, лікарю? Можливо, психіатр?

      Теннер глянув на Берквіста.

      – Так, – погодився він.

      – Де навчались?

      Беркіст промовив:

      – Послухай, Бене, погляньмо на пацієнта та покінчімо з цим. Ти можеш опитати лікаря Теннера пізніше.

      – Добре.

      Теннер глянув на свої прилади та графіки, потім клацнув вимикачем та пильно вдивився у «Нишпорку Тома». Він встав з-за столу, відімкнув двері та, приклавши пальця до рота, впустив їх до сусідньої палати. Інші четверо пройшли за ним. У Кекстона виникло відчуття, наче його вели «оглянути залишки», тому його душив нервовий сміх.

      Кімната була дуже темна.

      – Ми затемняємо її, тому що його очі не звикли до наших світлових рівнів, – приглушено пояснив Теннер. Він повернувся до гідравлічного ліжка, що стояло у центрі кімнати. – Майку, я привів до тебе друзів.

      Кекстон підійшов ближче. Усередині плавав молодий хлопець, наполовину схований у пластиковому покритті, що вкривало рідину в резервуарі, додатково загорнутий аж до пахв у простирадло. Він подивився на них, але нічого не сказав; його спокійне кругле обличчя було невиразним.

      Наскільки

Скачать книгу