Українська драматургія. Золота збiрка - Иван Котляревский

Скачать книгу

умер або в москалi завербовався!..

      В продолжение сего монолога мать и дочь плачут.

№ 10

      Выборный.

      Ей, Наталко, не дрочися!

      Терпилиха.

      Та пожалiй рiдной,

      Мене, старой, бiдной,

      Схаменися!

      Наталка.

      Не плач, мамо, не журися!

      Выборный.

      Забудь Петра-ланця,

      Пройдоху-поганця, —

      Покорися!

      Терпилиха.

      Будь же дочко, мнi неслушна!

      Наталка.

      Тобi покоряюсь,

      На все соглащаюсь

      Прямодушно.

      Все трое.

      Де згода в сiмействi, де мир i тишина,

      Щасливi там люди, блаженна сторона.

      Їх Бог благословляєть,

      Добро їм посилаєть,

      I з ними вiк живеть.

      Терпилиха. Дочко моя! Голубко моя! Пригорнись до мого серця, покорность твоя жизнi i здоров’я менi придаєть. За твою повагу i любов до мене Бог тебе не оставить, моє дитятко!

      Наталка. Мамо, мамо! Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, i коли менi Бог поможеть осушити твої сльози, то я найщасливiша буду на свiтi, тiлько…

      Выборный. А все-таки «тiлько»! Вже куда не кинь, то клин. Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, – мовчи та диш!

      Терпилиха. Так, дочко моя! Коли тобi що i наверзеться на ум, то подумай, для кого i для чого виходиш за возного замуж.

      Наталка. Так я сказала уже, що все для тебе зроблю, тiлько щоб не спiшили з весiллям.

      Выборный. А нащо ж i одкладовать в довгий ящик; адже ми не суддi.

      Терпилиха. Да треба ж таки прибраться к весiллю: хоть рушники i єсть готовi, так iще дечого треба.

      Выборный. Аби рушники були, а за прибори на весiлля не турбуйтеся: наш возний – чоловiк, не взяв його кат – на свiй кошт таке бундючне весiлля уджигне, що ну! Послухайте ж сюда: сьогодня зробимо сватання, i ви подавайте рушники, а там уже умовитеся собi з паном женихом i за весiлля. Прощайте! Гляди ж, Наталко, не згедзайся, як старости прийдуть! Пам’ятуй, що ти обiщала матерi. Прощайте, прощайте!

      Терпилиха. Прощайте, пане виборний. Спасеть вас Бог за вашу приязнь.

      (Уходит вместе с выборным.)

Явление 7

      Наталка (одна). Не минула мене лиха година; возний гiрше реп’яха причепився. А здається, що Макогоненко до всей бiди привiдця. Боже милосердний! Що зо мною буде! Страшно i подумать, як з немилим чоловiком весь вiк жити, як нелюба миловати, як осоружного любити. Куда менi дiватись? Де помощi шукати? Кого просити? Горе менi! Добрi люди, помогiте менi, пожалiйте мене! А я од всього серця жалiю об дiвках, якi в такiй бiдi, як я тепер. (Становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит.) Боже! Коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, ти вижени любов до Петра iз мого серця i наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навiки… (Встает и поет.)

      Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила?

      Чого ж i я смутна тепер, чи не мати била? (2)

      Мене ж мати та не била – самi сльози ллються;

      Од милого людей нема, од нелюба шлються. (2)

      Прийди,

Скачать книгу