LITMIR.BIZ

Скачать книгу

багатого батька найшов мать i дочку в бiдностi i без помощi. Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опiзнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема нi в чiм удачi. Правду в тiй пiснi сказано, що сосiдовi все удається, всi його люблять, всi до його липнуть, а другому все як одрiзано. (Поет.)

№ 15

      У сосiда хата бiла,

      У сосiда жiнка мила,

      А у мене нi хатинки,

      Нема щастя анi жiнки.

      За сосiдом молодицi,

      За сосiдом i вдовицi,

      I дiвчата поглядають, —

      Всi сосiда полюбляють.

      Сосiд ранше мене сiє, —

      У сосiда зеленiє,

      А у мене не орано

      I нiчого не сiяно.

      Всi сосiда вихваляють,

      Всi сосiда поважаюсь;

      А я марно часи трачу,

      Один в свiтi – тiлько плачу.

      Во время пения Макогоненко выходит на сцену, слушает и по окончании подходит к Петру и говорит.

Явление 6

      Петро и выборный.

      Выборный. Ти, небоже, i спiвака добрий.

      Петро. Не так, щоб дуже – от аби-то.

      Выборный. Скажи ж менi, вiдкiль ти iдеш, куда i що ти за чоловiк?

      Петро. Я собi бурлака; шукаю роботи по всiх усюдах i тепер iду в Полтаву.

      Выборный. Де ж ти бував, що ти видав i що чував?

      Петро. Довго буде все розказовати. Був я i у моря; був на Дону, був на лiнiї, заходив i в Харков.

      Выборный. I в Харковi був? Лепський то десь город?

      Петро. Гарний город; там всього доброго єсть, я i в театрi був.

      Выборный. Де? В театрi? А що се таке театр, город чи мiстечко?

      Петро. Нi, се не город i не мiстечко, а в городi вистроєний великий будинок. Туда ввечерi з’їжджаються пани i сходяться всякi люди, хто заплатити може, i дивляться на комедiю.

      Выборный. На комедiю (знак удивления). Ти ж бачив, пане брате, сю комедiю, яка вона?

      Петро. I не раз бачив. Се таке диво – як побачиш раз, то i вдруге схочеться.

Явление 7

      Те же и возный.

      Возный. Що ти тут, старосто мiй, – теє-то як його – розглагольствуєш з пришельцем?

      Выборный. Та тут диво, добродiю; сей парняга був у театрi та бачив i комедiю i зачав було менi розказовати, яка вона, та ви перебили.

      Возный. Комедiя, сирiч, лицедiйство. (К Петру.) Продолжай, вашець…

      Петро. На комедiї однi виходять – поговорять, поговорять та й пiдуть; другi вийдуть – те ж роблять; деколи пiд музику спiвають, смiються, плачуть, лаються, б’ються, стрiляються, колються i умирають.

      Выборный. Так таке то комедiя? Єсть же на що дивитись, коли люди убиваються до смертi; нехай їй всячина!..

      Возный. Они не убиваються i не умирають – теє-то як його – настояще, а тiлько так удають iскусно i прикидаються мертвими. О, якби справдi убивалися, то б було за що грошi заплатити!

      Выборный. Так се тiлько грошi видурюють! Скажи ж, братику, яке тобi лучче всiх полюбилось, як каже пан возний, лицемiрство?

      Возный. Не лицемiрство, а лицедiйство.

      Выборный. Ну, ну! Лицедiйство…

      Петро. Менi полюбилась наша малоросiйська комедiя; там була Маруся, був Климовський, Прудиус i Грицько.

      Выборный. Розкажи ж менi, що вони робили, що говорили.

      Петро.

Скачать книгу