Українська драматургія. Золота збiрка - Иван Котляревский

Скачать книгу

я за возного вийшла замуж затим, що тебе не було. А коли ти прийшов, то возний мусить одступитися.

      Петро. Возний – пан, чиновний i багатий, а я не маю нiчого. Вам з матiр’ю треба подпори i защити, а я через себе ворогiв вам прибавлю, а не помощ подам.

      Наталка. Петре! Не так ти думав, як одходив!

      Петро. Я одинаковий, як тогдi був, так i тепер, i скажу тобi, що i мати твоя не согласиться промiняти багатого зятя на бiдного.

      Микола. Трохи Петро неправду говорить.

      Наталка. Одгадую своє нещастя! Петро бiльше не любить мене i йому нужди мало, хоть би я i пропала. От яка тепер правда на свiтi!

№ 17

      Наталка.

      Пiдеш, Петре, до тiєї, яку тепер любиш,

      Перед нею мене, бiдну, за любов осудиш.

      Петро.

      Я другої не полюбив i любить не буду,

      Тебе ж, моє серденятко, по смерть не забуду.

      Оба вместе.

      Наталка.

      Коли б любив по-прежньому,

      То б не мав цураться;

      Не попустив свою милу

      Другому достаться.

      Петро.

      Люблю тебе по-прежньому,

      Не думав цураться;

      Не попущу мою милу

      Другому достаться.

      Наталка.

      Я жизнь свою ненавиджу, з серцем не звладiю,

      Коли Петро мiй не буде, то смерть заподiю.

      Петро.

      Коли вiрно Петра любиш, так живи для його,

      Молись Богу, моя мила, не страшись нiкого.

      Оба.

      Бог поможе серцям вiрним пережити муки;

      Душi нашi з’єдинились, з’єдинить i руки.

      Микола. Так, Наталко! Молись Богу i надiйся од його всього доброго. Бог так зробить, що ви обоє незчуєтесь, як i щастя на вашiй сторонi буде.

      Наталка. Я давно уже поклялась i тепер клянусь, що кромi Петра нi за ким не буду. У мене рiдна мати – не мачуха, не схоче своєї дитини погубити.

      Петро. Дай Боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя.

      Наталка. Петре! Любиш ти мене?

      Петро. Ти все-таки не довiряєш? Люблю тебе бiльше, як самого себе.

      Наталка. Дай же менi свою руку! (Взявши руки.) Будь же бодрим i менi вiрним, а я навiк твоя.

      Микола. Ай Наталка! Ай Полтавка! От дiвка, що i на краю пропастi не тiлько не здригнулась, но i другого пiддержує. (К Наталке.) За се заспiваю тобi пiсню про Ворскло, щоб ти не важилась його прославляти собою, воно i без тебе славне. (Поет.)

№ 18

      Ворскло рiчка

      Невеличка,

      Тече здавна,

      Дуже славна

      Не водою, а войною,

      Де швед полiг головою.

      Ворскло зрiло

      Славне дiло:

      Як цар бiлий,

      Мудрий, смiлий,

      Побив шведську вражу силу

      I насипав їм могилу.

      Козаченьки

      З москалями

      Потiшились

      Над врагами,

      Добре бившись за Полтаву

      Всiй Росiї в вiчну славу!

      Петро. Отже iдуть…

      Микола. Крiпись, Петре, i ти, Наталко!.. Наступає хмара, i буде великий грiм.

Явление 11

      Те же, возный, выборный и Терпилиха.

      Выборный. Що ви тут так

Скачать книгу