LITMIR.BIZ

Скачать книгу

– к ним поползновенiя. Ти одна заложила єму позов на вiчнiї роки, i душа моя єжечасно волаєть тебе i послi нишпорной даже години.

      Наталка. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна.

      Возный. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже – теє-то як його – полюбив, як тiлько ви перейшли жити в нашеє село. Моїх дiл околичностi, возникающiї iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати признанiє пред тобою; тепер же, читая – теє-то як його – благость в очах твоїх, до формального опредiленiя о моєй участi, открой мнi, хотя в термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi – теє-то як його – без отсрочок, волокити, проторов i убитков получити во вiчноє i потомственноє владiнiє тебе – движимоє i недвижимоє iмiнiє для душi моєй – з правом владiти тобою спокойно, безпрекословно i по своєй волi – теє-то як його – розпоряджать? Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить – теє-то як його – мужем пристойним i угодним душi твоєй i тiлу?

      Наталка (поет).

      Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву,

      Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.

      Не багата я i проста, но чесного роду,

      Не стиджуся прясти, шити i носити воду.

      Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами,

      Як же можеш ти дружиться з простими дiвками?

      Єсть багацько городянок, вибирай любую;

      Ти пан возний – тобi треба не мене, сiльськую.

      (По окончании пения говорит.)

      Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре iм’я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть…

      Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показывает мины на лице.

Явление 3

      Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет.

№ 4

      Дiд рудий, баба руда,

      Батько рудий, мати руда,

      Дядько рудий, тiтка руда,

      Брат рудий, сестра руда,

      I я рудий, руду взяв,

      Бо рудую сподобав.

      Ой по горi по Панянцi

      В понедiлок дуже вранцi

      Iшли нашi новобранцi;

      Поклонилися шинкарцi;

      А шинкарка на них – морг:

      «Iду, братики, на торг».

      Iшли ляхи на три шляхи,

      А татари на чотири,

      Шведи-враги поле вкрили;

      Козак в лузi окликнувся —

      Швед, татарин, лях здригнувся,

      В дугу всякий iзiгнувся.

      По мере приближения выборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам, берет их и уходит домой.

      Возный. Чи се – теє-то як його – нова пiсня, пане виборний?

      Выборный. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця. Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, – вибачайте, будьте ласкавi, я не добачив вас.

      Возный. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете – теє-то як його?…

      Выборный. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене заїжджав засiдатель наш, пан Щипавка; так уже, знаєте, не без того, – випили по однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки

Скачать книгу