LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ми голоднi!

      Мавка Я не пущу туди!

      Злидні То дай нам їсти!

      Мавка (з жахом)

      Нiчого я не маю…

      Злидні Дай калину

      оту, що носиш коло серця! Дай!

      Мавка Се кров моя!

      Злидні Дарма! Ми любим кров.

      Один Злидень кидається їй на груди, смокче калину, iншi сiпають його, щоб i собi покуштувати, гризуться межи собою i гарчать, як собаки.

      Куць Ей, Злиднi, залишiть – то не людина!

      Злиднi спиняються, цокотять зубами i свищуть вiд голоду.

      Злидні (до Куця)

      Так дай нам їсти, бо й тебе з’їмо!

      (Кидаються до Куця, той вiдскакує.)

      Куць Ну-ну, помалу!

      Злидні Їсти! Ми голоднi!!

      Куць Стривайте, зараз я збуджу бабiв, –

      вам буде їжа, а менi забава.

      (Бере грудку землi, кидає в вiкно i розбиває шибку.)

      Голос матерi Лукашевої (в хатi)

      Ой! Що таке? Вже знов нечиста сила!

      Куць (до Злиднiв пошепки)

      А бачите – прокинулась. Ось хутко

      покличе вас. Тепер посидьте тихо,

      а то ще заклене стара вас так,

      що й в землю ввiйдете, – вона се вмiє.

      Злиднi скулюються пiд порогом темною купою. З хати чутно крiзь розбиту шибку рухи вставання матерi, потiм її голос, а згодом Килинин.

      Голос материн

      О, вже й розвиднилось, а та все спить.

      Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!

      Бодай навiк заснула… Встань! А встань,

      бодай ти вже не встала!

      Голос Килини (заспано)

      Та чого там?

      Мати (уїдливо)

      Пора ж тобi коровицю здоїти,

      оту молочну, турського заводу,

      що ти ще за небiжчика придбала.

      Килина (вже прочумавшись)

      Я тiї подою, що тут застала,

      та нацiджу три краплi молока –

      хунт масла буде…

      Мати Отже й не змовчить!

      Хто ж винен, що набiлу в нас не стало?

      З такою господинею… ой горе!

      Ну вже й невiсточка! I де взялася

      на нашу голову?

      Килина А хто ж велiв

      до мене засилатися? Таж мали

      отут якусь задрипанку, – було вам

      прийняти та прибрати хорошенько,

      от i була б невiсточка до мислi!

      Мати А що ж – гадаєш, нi? Таки й була б!

      Дурний Лукаш, що промiняв на тебе;

      бо то було таке покiрне, добре,

      хоч прикладай до рани… Узиваєш

      її задрипанкою, а сама

      її зелену сукню перешила

      та й досi соваєш – немає встиду!

      Килина Та вже ж, у вас находишся в новому!..

      Он чоловiка десь повiтря носить,

      а ти бiдуй з свекрушиськом проклятим, –

      нi жiнка, нi вдова – якась покидька!

      Мати Який би чоловiк з тобою всидiв?

      Бiдо напрасна! Що було – то з’їла

      з дiтиськами своїми, – он, сидять! –

      бодай так вас самих посiли злиднi!

      Килина Нехай того посядуть, хто їх кличе!

      На сих словах одчиняє дверi з хати. Куць утiкає в болото. Злиднi схоплюються i забiгають у сiни.

      Килина з вiдром у руках

Скачать книгу