LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Менi недовго.

      Мати Ну, то кiнчай; а ви ходiть, Килинко!

      Килина йде в хату. Дверi зачиняються. Мавка виходить з-пiд берези.

      Лукаш (трохи змiшався, побачивши її, але зараз оправився)

      Ага, то ти? Ось дов’яжи снопiв,

      а я пiду.

      Мавка В’язати я не можу.

      Лукаш Ну, то чого ж прийшла тут наглядати,

      коли не хочеш помогти?

      (В’яже сам.)

      Мавка Лукашу,

      нехай ся жiнка бiльше не приходить, –

      я не люблю її: вона лукава,

      як видра.

      Лукаш Ти її нiяк не знаєш.

      Мавка Нi, знаю! Чула смiх її i голос.

      Лукаш Сього ще мало.

      Мавка Нi, сього доволi.

      Ся жiнка хижа, наче рись.

      Лукаш Iще що!

      Мавка Нехай вона до нас у лiс не ходить.

      Лукаш (випростався)

      А ти хiба вже лiсова цариця,

      що так рядиш, хто має в лiс ходити,

      хто нi?

      Мавка (сумно, з погрозою)

      У лiсi є такi провалля,

      захованi пiд хрустом та галуззям, –

      не бачить їх нi звiр, анi людина,

      аж поки не впаде…

      Лукаш Iще говорить

      про хижiсть, про лукавство, – вже б мовчала!

      Я бачу, ще не знав натури твеї.

      Мавка Я, може, i сама її не знала…

      Лукаш Так от же слухай: якщо я тут маю

      тебе питати, хто до мене смiє

      ходити, а хто нi, то лiпше сам я

      знов з лiсу заберуся на село.

      Вже якось там не пропаду мiж людьми.

      Бо я не став отут сидiти в тебе,

      як лис у пастцi.

      Мавка Я пасток на тебе

      не наставляла. Ти прийшов по волi.

      Лукаш По волi ж i пiду, як тiльки схочу,

      нiхто нiчим мене тут не прив’яже!

      Мавка Чи я ж тебе коли в’язати хтiла?

      Лукаш Ну, то до чого ж цiла ся балачка?

      Дов’язав останнього снопа i, не дивлячись на Мавку, пiшов до хати. Мавка сiла в борознi над стернею i похилилась у смутнiй задумi.

      Дядько Лев (виходить iз-за хати)

      Чого се ти, небого, зажурилась?

      Мавка (тихо, смутно)

      Минає лiто, дядечку…

      Лев Для тебе

      воно таки журба. Я мiркував би,

      що вже б тобi не тра верби на зиму.

      Мавка А де ж я маю бути?

      Лев Як на мене,

      то не тiсна була б з тобою хата…

      Коли ж сестра таку натуру має,

      що з нею й не зговориш. Я вже брався

      i так, i iнако… Якби то я

      був тут господарем, то й не питався б;

      та вже ж я їм вiддав сей ґрунт i хату,

      то воля не моя. Я сам пiду

      на зиму до села, до свеї доми…

      Якби ти на селi могла сидiти,

      то я б тебе прийняв.

      Мавка Нi, я не можу…

      якби могла, пiшла б. Ви, дядьку, добрi.

      Лев Хлiб добрий, дiвонько, а не людина.

      Але, щоправда, я таки вподобав

      породу вашу лiсову. Як буду

      вмирати, то прийду, як звiр, до лiсу, –

      отут пiд дубом хай i поховають…

      Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти,

      як

Скачать книгу