LITMIR.BIZ

Скачать книгу

якою?

      Мати (показує на Килину)

      З тею ж!

      Лукаш (зневажливо всмiхаючись)

      I та вже вiдьма? Ба, то вже судилось

      вiдьомською свекрухою вам бути.

      Та хто ж вам винен? Ви ж її хотiли.

      Мати Якби ж я знала, що вона така

      нехлюя*, некукiбниця*!..

      Килина (впадає в рiч)

      Ой горе!

      Хто б говорив! Уже таких вiдьом,

      таких нехлюй, як ти, свiт не видав!

      Ну вже ж i матiнка, Лукашу, в тебе! –

      залiзо – й те перегризе!

      Лукаш А ти,

      я бачу, десь мiцнiша вiд залiза.

      Килина Вiд тебе дочекаюсь оборони!

      Такої матерi такий i син!

      Якого ж лиха брав мене? Щоб тута

      помiтувано* мною?

      Мати (до Лукаша)

      Та невже ж ти

      не скажеш їй стулити губу? Що ж то,

      чи я їй поштурховисько якесь?

      Лукаш Та дайте ви менi годину чисту!

      Ви хочете, щоб я не тiльки з хати,

      а з свiта геть зiйшов? Бiгме, зiйду!

      Килина (до матерi)

      А що? дiждалась?

      Мати Щоб ти так дiждала

      вiд свого сина!

      (Розлючена йде до хати, на порозi стрiчається з Килининим сином, що вибiгає з сопiлкою в руках.)

      Оступися, злидню!

      (Штурхає хлопця i заходить в хату, тряснувши дверима.)

      Хлопчик Ви-те прийшли вже, тату?

      Лукаш Вже, мiй сину.

      (На словi «сину» кладе iронiчний притиск.)

      Килина (вражена)

      Ну, то скажи йому, як має звати, –

      уже ж не дядьком?

      Лукаш (трохи присоромлений)

      Та хiба ж я що?

      Ходи, ходи сюди, малий, не бiйся.

      (Гладить хлопця по бiлiй голiвцi.)

      Чи то ти сам зробив сопiлку?

      Хлопчик Сам.

      Та я не вмiю грати. Коб ви-те!

      (Простягає Лукашевi сопiлку.)

      Лукаш Ей, хлопче, вже моє грання минулось!..

      (Смутно задумується.)

      Хлопчик (пхикаючи)

      I! то ви-те не хочете! Ну, мамо,

      чом тато не хотять менi заграти?

      Килина Iще чого! Потрiбне те грання!

      Лукаш А дай сюди сопiлочку.

      (Бере сопiлку.)

      Хороша.

      З верби зробив?

      Хлопчик А що ж, он з теї-о.

      (Показує на вербу, що сталася з Мавки.)

      Лукаш Щось наче я її не бачив тута.

      (До Килини.)

      Ти посадила?

      Килина Хто б її садив?

      Стирчав кiлок вербовий та й розрiсся.

      Тут як з води росте – таже дощi!

      Хлопчик (вередливо)

      Чому ви-те не граєте?

      Лукаш (задумливо)

      Заграти?..

      (Починає грати (мелодiя № 14) спершу тихенько, далi голоснiше; зводить згодом на ту веснянку (мелодiя № 8), що колись грав Мавцi. Голос сопiлки (при повтореннi гри на сопiлцi мелодiї № 8) починає промовляти словами.)

      «Як солодко грає,

      як глибоко крає,

      розтинає менi груди, серденько виймає…»

      Лукаш (випускає з рук сопiлку)

      Ой! Що се за сопiлка? Чари! Чари!

      Хлопчик, злякавшись крику, втiк до хати.

      Кажи,

Скачать книгу