Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник) - Леся Українка

Скачать книгу

рожа буйнiї корали.

      Невинна бiль змiнилась в гордий пурпур

      на тiй калинi, що тебе квiтчала,

      де соловей спiвав пiснi весiльнi.

      Стара верба, смутна береза навiть

      у златоглави* й кармазини* вбрались

      на свято осенi. А тiльки ти

      жебрацькi шмати скинути не хочеш,

      бо ти забула, що нiяка туга

      краси перемагати не повинна.

      Мавка (поривчасто встає)

      То дай менi святковi шати, дiду!

      Я буду знов як лiсова царiвна,

      i щастя упаде менi до нiг,

      благаючи моєї ласки!

      Лісовик Доню,

      давно готовi шати для царiвни,

      але вона десь бавилась, химерна,

      убравшися для жарту за жебрачку.

      Розкриває свою кирею i дiстає досi заховану пiд нею пишну, злотом гаптовану багряницю i срiбний серпанок; надiває багряницю поверху убрання на Мавку; Мавка йде до калини, швидко ламає на нiй червонi китицi ягiд, звиває собi вiночок, розпускає собi коси, квiтчається вiнком i склоняється перед Лiсовиком, – вiн накидає їй срiбний серпанок на голову.

      Лісовик Тепер я вже за тебе не боюся.

      (Поважно кивнувши їй головою, меткою походою йде в гущавину i зникає.)

      З лiсу вибiгає Перелесник.

      Мавка Знов ти?

      (Намiряється втiкати.)

      Перелесник (зневажливо)

      Не бiйся, не до тебе. Хтiв я

      одвiдати Русалоньку, що в житi,

      та бачу, вже вона заснула. Шкода…

      А ти змарнiла щось.

      Мавка (гордо)

      Тобi здається!

      Перелесник

      Здається, кажеш? Дай я придивлюся.

      (Пiдходить до неї. Мавка вiдступає.)

      Та ти чого жахаєшся? Я знаю,

      що ти заручена, – не зачеплю.

      Мавка Геть! не глузуй!

      Перелесник

      Та ти не сердься, – що ж,

      коли я помилився… Слухай, Мавко,

      давай лиш побратаємось.

      Мавка З тобою?

      Перелесник

      А чом же нi? Тепер ми восени,

      тепер, бач, навiть сонце прохололо,

      i в нас простигла кров. Таж ми з тобою

      колись були товаришi, а потiм

      чи грались, чи кохались – трудно зважить, –

      тепер настав братерства час. Дай руку.

      Мавка трохи нерiшуче подає йому руку.

      Дозволь покласти братнiй поцiлунок

      на личенько твоє блiде.

      (Мавка одхиляється, вiн все-таки її цiлує.)

      О, квiти

      на личеньку одразу зацвiли! –

      цнотливiї, незапашнi, осiннi…

      (Не випускаючи її руки, оглядається по галявi.)

      Поглянь, як там лiтає павутиння,

      кружляє i вирує у повiтрi…

      Отак i ми…

      (Раптом пориває її в танець.)

      Так от i ми

      кинемось, ринемось

      в коло сами!

      Зорi пречистi,

      iскри злотистi,

      яснi та краснi вогнi променистi,

      все, що блискуче, –

      все те летюче,

      все безупинного руху жагуче!

      Так от i я…

      так от i я…

      Будь же мов iскра, кохана моя!

      Прудко вирує

Скачать книгу