LITMIR.BIZ

Скачать книгу

довга і небезпечна. Так людей збройних не забудь.

      – Слухаю, Пані Билкис.

      Шлях був довгим і виснажливим. Але все-таки варто було стільки трястися на верблюдах через пустелю, щоб зустрітися з самим царем Соломоном. До міських воріт виїхав сам правитель верхи на баскому коні з невеликою свитою і, побачивши мене, розцвів в усмішці:

      – О, Пані Билкис! Я багато чув про Вашу красу, але не думав, що до такої міри. Ви чарівні! Вас проведуть у Ваші покої. Відпочиньте з дороги. А потім милості прошу до нас, поговоримо.

      Стіл ломився від страв. Страви змінювалися один за іншим. Музика і танці наложниць сприяли до мирній бесіді. І ми говорили з ним про все. На сьомий день нашої розмови він сказав:

      – Моя Пані! Мені здається, що ми з Вами споріднені душі. І не завадило б нам стати ще ближче…

      – Це неможливо. І, по моєму, Вам і без мене достатньо своїх наложниць?

      На вулиці почулися крики і шум.

      – Ходімо, подивимося, що там, – сказав він, простягнувши мені яблуко і, по-хлоп'ячому озоруя, побіг попереду мене. Я, захоплена його пропозицією, пішла за ним.

      Шлях на вулицю проходив через зал з дзеркальними поверхнями, залитий водою. І, мимоволі слідуючи за ним, підняла краю сукні, щоб не замочити. І він обернувся і подивився на мої ноги. І побачивши зніяковіння на моєму обличчі, сказав, м'яко посміхнувшись:

      – Все добре! Не турбуйтеся. Я нікому не скажу, що у Вас криві ноги.

      Я, відчуваючи, як червонію від сорому, запустила в нього яблуком. Він спритно спіймав його і, відкусивши, погрозив пальцем. На площі перед палацом юрбився народ:

      – Просимо царя! Нехай вийде і розсудить по справедливості.

      Побачивши правителя, площа замовкла. Підвели двох жінок, одна з них тримала дитину.

      – Я слухаю, – сказав Соломон.

      – Це моя дитина, – сказала перша жінка.

      – Ні! Це моя дитина! – сказала інша жінка.

      – Разрубите дитину навпіл, нехай дістанеться обом, – сказав Соломон, подумавши.

      – Ну що ж, тоді рубайте. Нехай він нікому не дістанеться, – сказала перша жінка.

      – Не робіть цього! Віддайте їй, – сказала в сльозах друга жінка.

      – Ось справжня мати дитину, – сказав Правитель, показуючи на другу жінку. – Віддайте дитину їй!

      – Спасибі! Ви дуже мудрі. Повік не забуду, – розплакалася вдячна жінка, падаючи на коліна, цілуючи йому ноги.

      І справді, мудрості правителя Соломона не було кінця. Судячи з його багатством і непоказному довольству їм його народом, можна було судити про його умінні керувати країною.

      – Так, Моя Пані, Ви не забули про моє реченні? – запитав він якось перед самим від'їздом. Я була вже серйозно захоплена ним. Але мене щось стримувало. Може тому, що я в минулому житті була чоловіком?

      – Це неможливо, – сказала я з сумом.

      – Тоді укладемо парі. Ви до ранку нічого не повинні викрасти з мого дому. В іншому випадку – не засмучуйтесь!

      Було

Скачать книгу