LITMIR.BIZ

Скачать книгу

різким, хрипким голосом додав лорд Ґелловей, – і ще, зауважте, немає пана Ніла О’Браєна. А я бачив його в саду, коли труп був ще теплий.

      – Іване, – наказав Валантен, – підіть і приведіть майора О’Браєна і пана Брейна. Пан Брейн, мабуть, сидить із сигарою в їдальні. А майор, гадаю, зараз вештається по оранжереї, хоча я не впевнений.

      Його вірний зброєносець кинувся виконувати наказ, а Валантен продовжував тим самим, по-військовому скупим і рішучим тоном:

      – Усі присутні знають, що в саду знайшли труп із відтятою головою. Докторе Сімон, ви оглядали його. Як гадаєте, чи повинен вбивця бути таким дужим? Чи, можливо, досить мати дуже гострий ніж?

      – Я б сказав, – відповів лікар, зовсім блідий, – що цього взагалі не можна зробити ножем.

      – Тоді чи не знаєте в такому випадку, – продовжував Валантен, – яким знаряддям це можна зробити?

      – Із сучасних, вважаю, ніяким, – сказав медик, болісно вигинаючи брови. – Шию і так просто не перерубати, а тут ще й зріз дуже гладкий, ніби діяли алебардою, чи старовинною сокирою ката, або ж дворучним мечем.

      – Рани Божі! – істерично зойкнула герцогиня. – Ну звідки ж тут дворучні мечі?

      Валантен, як і раніше, не відривався від папірця, що лежав перед ним.

      – Скажіть, – спитав він, продовжуючи квапливо записувати, – а чи не можна це зробити довгою шаблею французьких кавалеристів?

      У двері неголосно постукали, й у всіх у кімнаті захолола кров, немов від стукоту в «Макбеті». І посеред мертвої тиші доктор Сімон насилу вимовив:

      – Шаблею, мабуть, так.

      – Дякую вам, – сказав Валантен. – Увійдіть, Іване!

      Той відчинив двері і доповів про прихід майора Ніла О’Браєна. Слуга виявив його, коли той знову вештався по саду. Вигляд в офіцера був засмучений і роздратований.

      – Що вам від мене треба? – обурився він.

      – Сідайте, будь ласка, – спокійно і люб’язно попросив Валантен. – А чому ви без шаблі? Де вона?

      – Залишив у бібліотеці на столі, – пояснив О’Браєн, у котрого від розгублення став помітнішим ірландський акцент. – Вона мені набридла і…

      – Іване, – сказав Валантен, – будь ласка, підіть і принесіть із бібліотеки шаблю майора.

      Коли лакей зник, він продовжив:

      – Лорд Ґелловей стверджує, що бачив, як ви увійшли із саду в будинок, а відразу після цього там виявили труп. Що ви робили в саду?

      Майор упав на крісло.

      – Ох, – вигукнув він уже зовсім по-ірландськи, – милувався на місяць! Спілкувався з природою, нічого більше.

      На якийсь час повисла важка тиша, а потім знову пролунав той же звичайний і моторошний стукіт у двері. Повернувся Іван, він приніс порожні сталеві піхви.

      – Це все, що я знайшов, – повідомив він.

      – Покладіть на стіл, – не піднімаючи голови, звелів Валантен.

      Запанувало крижане мовчання, схоже на непроникну тишу, що оточує в залі суду засудженого вбивцю. Давно стихли невиразні вигуки герцогині. Клекіт ненависті

Скачать книгу