LITMIR.BIZ

Скачать книгу

постріли, а потім я побачила, що кімната повна диму і той револьвер у руці мого бідного Патрика також димить, і побачила, як він випустив ту останню страшну кулю. Потім він стрибнув на татка, котрий нажахано притиснувся до віконного одвірка, зчепився з ним і спробував задушити тою мотузкою, яку накинув йому на шию, але в боротьбі ця мотузка зісковзнула з плечей і впала до ніг. Потім вона захопила одну ногу, а Патрик, як божевільний, поволік кудись батечка. Я схопила з підлоги ніж, кинулася між ними, встигла перерізати мотузку й знепритомніла.

      – Певна річ, – сказав патер Браун все з тією ж безпристрасною люб’язністю. – Дякую вам.

      Панночка якось знітилася під тягарем важких спогадів, а священик спокійно пішов у сусідню кімнату, де залишалися тільки Ґілдер і Мертон із Патриком Ройсом, котрий закутий у кайданки сидів на кріслі. Патер Браун скромно зауважив інспекторові:

      – Чи дозволите мені поговорити з арештантом у вашій присутності? І чи не можна на хвилинку звільнити його з цих нікчемних кайданків?

      – Він напрочуд дужий, – сказав Мертон упівголоса. – Навіщо ви хочете зняти кайданки?

      – Я хотів би, – смиренно сказав священик, – удостоїтися честі потиснути йому руку.

      Обидва нишпорки здивовано втупилися в патера Брауна, а той продовжив:

      – Сер, чи не розповісте їм, як усе було насправді?

      Той, хто сидів на кріслі, похитав скуйовдженою головою, а священик нетерпляче обернувся.

      – Тоді я розповім сам, – промовив він. – Людське життя дорожче за посмертну репутацію. Я маю намір врятувати живого, і нехай мертві ховають своїх мерців.[4]

      Він підійшов до фатального вікна і, моргаючи, продовжував:

      – Я вже казав, що в цьому випадку перед нами дуже багато зброї і всього лиш одна смерть. А тепер кажу, що все це не було використано як зброя і не призначалося для того, щоб заподіяти смерть. Ці жахливі знаряддя – зашморг, закривавлений ніж, розряджений револьвер, служили своєрідним милосердям. Їх використали аж ніяк не для того, щоб убити сера Аарона, а для того, щоб його врятувати.

      – Врятувати! – повторив Ґілдер. – Але від чого?

      – Від нього самого, – сказав патер Браун. – Він був божевільний і намагався накласти на себе руки.

      – Як? – зойкнув Мертон, сповнений недовіри. – А насолода життям, яку він сповідував?

      – Це жорстоке віросповідання, – сказав священик, визираючи у вікно. – Чому йому не давали поплакати, як плакали колись його предки? Найкращі його наміри не могли здійснитися, душа стала холодною, як лід, під веселою маскою ховався порожній розум безбожника. Нарешті, для того, щоб підтримати свою репутацію веселуна, він знову почав пити, хоча покинув цю справу вже дуже давно. Але в справжніх непитущих незнищенний жах перед алкоголізмом: така людина живе в прозрінні й очікуванні того психологічного пекла, від якого застерігав інших. Цей жах передчасно знищив бідолаху Армстронґа. Сьогодні вранці він опинився в нестерпному стані, сидів тут і кричав, що він у пеклі, таким божевільним

Скачать книгу