LITMIR.BIZ

Скачать книгу

петербурзька, наречений у неї помер, так вона з горя у черниці пішла молодою ще. А взагалі добре було би оце бабське кодло переселити куди-небудь… Піп тут старий, славна людина, все з ігуменею воює – вона йому служити по-українському[37] забороняє. А один піп є маленький, згорблений – кажуть черниці, що сто тридцять років від роду має. Сліпий уже і не чує нічого, а то міг би чимало оповісти – з хлопчика-послушника тут. Він раніше історію манастиря писав, а тепер ігуменя забрала книги до себе і, мабуть, пише, як «хохлы обитель осквернили». Колись мушу видерти у неї старі записі, переглянути. Ну, бувай! Піду до коней подивлюся.

      В дверях зіткнувся з двома молодими черницями, що несли мені ковдру.

      – Добридень, пане Чорнота! Болящих відвідуєте?

      – Проходь, проходь… Не скаль зуби, бо в рай не попадеш.

      Черниці, видно, вже були призвичаєні до його тону. Обі були молоді, миловидні, одна з серіозним, трохи сумним обличчям. Накривши мене, стали оглядати кімнату.

      – Це ж твоя келія була, Катю? – звернулася веселіша до поважнішої. Потім затримала погляд на моїм білім башлику і шапці, які висіли на стіні:

      – У вас все біле, а у наших козаків чорне…

      – Бо ваші козаки коло вас ченцями поробилися.

      – Лихо мені з такими ченцями! Часом чоло болить від поклонів.

      – Від яких поклонів?

      – Ну, бо йдеш по дворі, а який-небудь бурлака підморгне смішно. Хіба втримаєшся, щоб не усміхнутись?! А мати ігуменя в вікно побачить – і бий поклони! На тім тижні за Чорноморця триста поклонів казала вдарити, а що я там проступила такого? Він мені за ковнір снігу насипав, а я йому віддала…

      – Не личить сестрі в сніжки гратися, – наставницьким тоном одізвалася сестра Катя.

      – Розумна ти яка! Добре, що тебе ні разу з твоїм Павликом не запримітила…

      Сестра Катя зачервонілася.

      – Видумаєш таке… Чоловік подумає, справді…

      Мені стало весело, дивлячись на їх молоді, повні життя личка, так не гармонуючі з темним одягом.

      – Слухайте, дівчата, яка вас лиха година у черниці погнала? Йшли б уже під старість, як така охота до раю попасти.

      – Ми сироти. Нас старі сестри виховали у своїм притулку. Ходім, а то як би поклони не довелося[38] бити…

      Під двома ковдрами не на жарт стало горяче. Повернувся на бік і став дивитися через вікно на двір, де люди із двох світів ходили кожний у своїй справі.

      Через двір бігла з дійницею в руках молода черниця. Навздогін їй полетіла сніжка, пущена молодим поставним хлопцем в уніформі австрійської кавалєрії і шапці січових стрільців. Черниця, оглянувшися на вікна, загребла снігу і пустила ним в «напасника».

      Не поможуть поклони… Молодість свого не хоче дарувати, і коли ігуменю молоде палке кохання загнало до манастиря, то воно ж, мабуть, не одну дівчину, що виросла тут, вижене із нього.

      На другий день маю весь час гостей. Заходять старшинилубенці. Бачу Чорноморця – гарний хлопець, вартий триста поклонів… Скінчив духовну семінарію в Полтаві і пішов «козакувати».

Скачать книгу