LITMIR.BIZ

Скачать книгу

тут не з’їдеш, і не тільки з глузду… – не ображено, а якось приречено мовив Вася. – Колесо міняти треба.

      – Щоб я ще кудись із тобою поїхав… – обурювався Колян, поки Вася возився з домкратом.

      Я мовчки стояв поруч.

      – Чуєш, братку, – звернувся до мене, – може, це ти в нас «щасливий»? Скільки з Васею їздили, ніколи такого не траплялося.

      Я не зрозумів, жартує він чи серйозно.

      – Чого причепився до хлопця? – заступився за мене водій. – Сам же його запросив, він до нас у попутники не набивався. Та й нісенітниця все це. Замість того, щоб язиком ляпати, допоміг би.

      Колян сплюнув, нагнувся, узявся обома руками за колесо, із силою потягнув на себе й ледь не гепнувся, коли воно легко зіскочило з кріплень.

      – От зараза!

      Він утримався на ногах, але колесо випустив. Стукнувшись гумовою покришкою об асфальт, воно підкотилося до моїх ніг, заколихалося й звалилося набік. Я відступив, та щось привернуло увагу. Нахилився, присвітив мобілкою.

      Мороз пробіг по шкірі.

      Стара не привиділася водієві. Вона була насправді. І, схоже, ухилитися від автомобіля не встигла…

      Зусиллям волі я прогнав із голови криваві подробиці, які враз намалювала збуджена уява, висмикнув застряглий біля ніпеля клаптик цупкої тканини з великим пластмасовим ґудзиком і сам не знаю, чому сховав його в кишеню.

* * *

      – Готово, можна їхати. – Вася для надійності гепнув ногою по встановленій на місце пробитого колеса запасці, зібрав інструменти й сховав у багажному відділенні.

      – Зачекай, відлити треба.

      Колян прикурив нову сигарету й зник у тумані.

      – Ха! – незабаром пролунав його голос. – Братухо, а тобі пофартило.

      Так він звертався тільки до мене.

      – Що сталося? – запитав.

      – Приїхав уже, – у його голосі відчувалася радість. – Ось він, вказівник, ось він, рідненький.

      Я рушив на його голос і побачив бетонний стовпчик із погнутою залізякою на ньому. Посвітив, прочитав напис «Кам’яний Брід – 7 км». Пройшов ще трохи й швидше вгадав, ніж помітив колію, що відбігала від основної траси.

      Справді диво!

      Якби Колян не відійшов, ми б проїхали повз і нічого не угледіли б.

      Але ж іще було пробите колесо.

      Містика!

* * *

      – Що це?

      У голосі Коляна переважало здивування. Дивне таке здивування. Начебто він побачив страшне, але не вірив у його існування, тому й не поспішав боятися. При цьому відчувалося, що здивування балансувало на межі й до стану панічного жаху лишилося зовсім нічого.

      Чи від його голосу, чи ще від чогось я також здригнувся. Ще нічого не бачачи й не розуміючи, я відчув, як мороз крижаними ніжками пробігся по шкірі й дістався до кісток. Причому не уявний, а начебто справжній. Обпекло щоки, задубіли руки, тіло заколотилося, немов у пропасниці.

      Погані симптоми. Не гадав, що я настільки вразливий і так легко піддаюся навіюванню. Можна, звісно, списати все на безсонну ніч та інші перипетії, що звалилися на мою голову, проте все одно неприємно.

      Для наших країв мороз у

Скачать книгу