Марево - Світлана Томашевська

Скачать книгу

у них, відключився від усього. Окрім цих очей, світ перестав для мене існувати.

      – Ти добре танцюєш.

      – Правда?

      Я не вірив. А якщо Наталка й не обманювала, моя заслуга була мізерна. Виною всьому гіпнотичний транс, у який мене занурили її чаклунські очі.

      Як і кілька інших пар, ми не поспішали йти з майданчика. Хотілося продовжити, розтягнути насолоду, чари чи як іще назвати той стан, у якому я перебував? Мої руки, як і раніше, лежали на талії дівчини, її м’які груди притискалися до мене, її волосся лоскотало обличчя. Я вдихав аромат терпких парфумів і божеволів від їхнього запаху.

      А потім знову був танець.

      Лише коли музиканти припинили грати, ми повернулися за столик, де вже чекали графинчик із коньяком і майже вистигла кава.

      – Мені добре з тобою…

      – Мені теж.

      Якби ми сиділи ближче, я б її поцілував. Замість цього підняв келих із рештою шампанського. Цього разу Наталка випила до дна.

      Потім знову танцювали, пили коньяк, здається, замовляли ще. Мене немов прорвало: я про щось голосно розповідав, мабуть, довго й нудно. Може, навіть признавався в коханні?

      Також не пам’ятаю, як оплатив рахунок і чи оплачував його взагалі.

      Повний провал, від того мерзенно на душі і, як розплата, нестерпне почуття сорому. Хоч у петлю лізь…

      Що за божевілля найшло?

      П’ятниця, тринадцяте, схоже, сповна відігралася на мені.

* * *

      Прокинувся, як не дивно, у своїй квартирі й у своєму ліжку, але, хоч убийте, не міг згадати, як дістався додому. А також зрозуміти, що зі мною сталося. Начебто небагато випив…

      Хоча звідки мені знати, скільки я випив?

      Будильник на тумбочці показував 9: 00. Добре, що субота й не треба поспішати. Я змусив себе піднятися. Голова пішла обертом, відчув жорсткий біль. Усе навколо здавалося тьмяним, сірим і непривітним, попри те, що за вікном розпогодилося й від даху сусіднього будинку відбивався сонячний промінь.

      Поруч із будильником я помітив пляшку з мінералкою, накинувся на неї, навіть не замислюючись, звідки вона взялася. Раніше я за собою такої передбачливості не помічав.

      Краще б, звичайно, пиво, але… На безриб’ї, як кажуть…

      Гарячий душ розпарив, розігнав кров і трішки полегшив фізичні страждання. Чого не можна було сказати про муки душевні.

      Я не знав, як дивитимуся в очі Наталці. Господи, що я їй учора наговорив і що взагалі я вчора робив? Виринали уривки розрізнених епізодів: танець, шампанське, коньяк…

      Складатися воєдино вони не бажали.

      Здається, ми цілувалися.

      Від самої думки про їжу ставало погано, але все ж для годиться заглянув у холодильник. І невимовно здивувався, навіть засумнівався, чи в себе я вдома й чи мій це холодильник. На дверній поличці височіла почата пляшка шампанського, на великому блюді майже цілий торт.

      Дива!

      Гаразд, шампанське, але щоб я коли-небудь купував торт, не пригадаю.

      Треба ж було так набратися!

      Однак шампанське, холодне, колюче, було доречне. Не

Скачать книгу