Нездоланний - Лі Чайлд

Скачать книгу

Мойнаханів.

      – Але тоді чому закладка на самому початку статті?

      – Бо він іще її не прочитав.

      – Саме тому він і не подзвонив Вествуду. Давайте не будемо робити завчасних висновків щодо клієнта. Краще вважати його просто запальним. Такий чоловік, як він, мав увесь час бути на зв’язку. Він із тих, що розповідатимуть одну й ту ж саму історію всім охочим послухати. Материн Спочинок, двісті смертей, якщо ви не вірите мені, можете зателефонувати цьому репортерові з Лос-Анджелеса, і тут він дає так тяжко здобутий ним телефонний номер, і щоразу Ківер записує всю інформацію, знову і знову, тому що саме така його натура, і саме тому ми вже двічі натрапили на цей номер без особливих зусиль. Тож, можливо, цей клієнт спочатку здається надокучливим. Я певен, вам такі часто трапляються.

      – Час від часу.

      – Але є дещо в розповіді клієнта, що змушує Ківера замислитися. Однак він досі налаштований доволі скептично, тому вирішує провести невеликий експеримент. Зрештою, це Оклахома-Ситі, правда ж? Скоріше за все, він прямує аж до станції, щоб дістати там газети з інших міст. І він їх дістає. Однієї неділі він купує «Лос-Анджелес Таймс». Він хоче переконатися, що цьому свідкові-експерту можна довіряти. Чи є він серйозним письменником, чи пише брошурки для супермаркету? Ківер хоче з’ясувати це самотужки. Коли виростили першу пшеницю?

      – Залежить від того, де саме, – відповіла Ченґ. – У будь-якому разі, тисячі років тому.

      – Тож, виходить, Вествуд і справді непогано пише. Спочатку він розібрався з мозком, а тепер пішов на тисячі років назад. Ось справді розумний хлопець. Проте Ківеру це ще не відомо. Тому що статтю він досі не прочитав. Із чого можна дійти висновку, що розповідь клієнта його заінтригувала, проте не здалася нагальною. Ківер не взявся одразу до справи.

      – Зате зараз вона здається досить нагальною.

      – Саме так. Ми мусимо дізнатися, що такого сталося в цій справі.

      Хоча ця місцина і не нагадувала поселення із Сусідським Спостереженням, вони все одно вирішили не затримуватися тут надовго. Вони вийшли через передпокій та зачинили за собою двері. Тоді вони пішли до проїзду та сіли у авто.

      Ричер сказав:

      – Нам потрібно знову поговорити із Вествудом.

      – Ківер ще йому не телефонував, – відповіла Ченґ. – Йому нічого нам сказати.

      – Може, йому телефонував хтось інший. Він міг би розповісти нам про цей дзвінок.

      – Хто б це міг бути?

      – Ми цього ще не знаємо.

      Ченґ нічого на це не відповіла. Вона лише витягла свій телефон та набрала на ньому чийсь номер, натиснула ще якусь кнопку, а тоді поклала його на підлокітник між передніми сидіннями.

      – Він на гучномовці, – сказала вона.

      Ричер почув мелодію. Він почув, як слухавку зняли.

      – Алло? – сказав Вествуд.

      Ричер відповів:

      – Сер, мене звуть Джек Ричер, і на даний момент я працюю зі своєю колегою Мішель Ченґ, із якою ви недавно розмовляли.

      – Я пам’ятаю. Ми зійшлися на тому, що її колега мені не телефонував. Ківер його ім’я, так? Я думав, що ми це з’ясували.

      – Так,

Скачать книгу