ТОП просматриваемых книг сайта:
Дівчина у потягу. Пола Гоукінз
Читать онлайн.Название Дівчина у потягу
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-9896-8, 978-08575-2231-3
Автор произведения Пола Гоукінз
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
У мене є кілька таких таємниць.
Скотта вдома немає, він десь на курсах у Сассексі. Поїхав учора вранці й повернеться лише сьогодні пізно ввечері. Сама собі хазяйка.
Перш ніж Скотт поїхав, я попередила, що піду в кіно з Тарою після сеансу психотерапії. Попередила, що вимкну телефон, і Тару також попередила. Що він може зателефонувати, перевірити мене. Цього разу вона в мене поцікавилася, що я замислила. Я лише підморгнула, посміхнулася, а вона засміялася. Напевно, їй дуже самотньо, нехай і у її житті з’явиться хоча б трохи інтриги.
На сеансі з Камалем ми розмовляли про Скотта, про дивні речі з моїм ноутбуком. Це сталося тиждень тому. Я шукала Мака – зробила кілька спроб пошуку, просто воліла дізнатися, де він, що робить. У наші дні в Інтернеті можна знайти фотокартки майже будь-кого. Мені кортіло побачити його обличчя. Але я не змогла його знайти. Того вечора я рано лягла спати. Скотт ще дивився телевізор, і я забула видалити історію власних пошуків. Прикра помилка – зазвичай останнє, що роблю, коли вимикаю комп’ютер, – видаляю історію пошуків, незважаючи на те що саме шукала. Знаю, що у Скотта власні способи дізнатися, чим я займалася, оскільки він технічно підкований, але це займає певний час, тож найчастіше він не завдає собі клопоту.
Хай там як, я забула. І наступного дня ми посварилися. До кулаків дійшло. Він волів знати, хто такий Креґ, як давно ми зустрічаємося, де познайомилися, що він вміє такого, чого не вміє він, Скотт. Я мала дурість розповісти, що це мій приятель із минулого, і це лише погіршило становище. Камаль запитав мене, чи боюся я Скотта, і я не на жарт розлютилася.
– Він мій чоловік! – різко відповіла я. – Звичайно ж, я його не боюся.
Камаль виглядав шокованим. Насправді я й сама здивувалася. Я навіть не передбачувала міць власного гніву, глибину почуттів, з якими кинулася захищати Скотта. Для мене це також виявилося сюрпризом.
– На жаль, Меґан, багато жінок бояться власних чоловіків. – Я намагалася заперечити, але він здійняв руку, щоб я не переривала. – Поведінка, яку ти описуєш, – читання твоєї електронної пошти, перевірка історій пошуку в Інтернеті – ти все описуєш так, ніби це речі буденні, ніби це є нормальним. То не так, Меґан. Ненормально настільки втручатися в особистий простір іншої людини. Це те, що нерідко називають формою емоційного насильства.
Тоді я засміялася, бо це надто мелодраматично прозвучало.
– Це не насильство, – заперечила я. – Яке ж це насильство, якщо людина не проти. А я не проти. Не заперечую.
Він тоді доволі сумно посміхнувся.
– А тобі на думку не спадало, що ти маєш заперечувати? – поцікавився він.
Я знизала плечима.
– Можливо, і варто було б, проте факт залишається фактом – я не проти. Він ревнивий, він справжній власник. Такий він уже є. Через це я не припиняю його кохати, а через деякі дрібниці не варто і сперечатися. Зазвичай я дуже обережна. «Замітаю сліди», тож зазвичай то не є проблемою.
Він