Тіні в раю - Еріх Марія Ремарк

Скачать книгу

грубіяном. А тепер здавалося, що втрутився сам Бог, і доказом цьому був стодоларовий папірець у мене в кишені. Я купив дві орхідеї й надіслав їх Наташі. Вони коштували лише п’ять доларів, хоч на вигляд здавалися дорожчими – це теж було цілком доречно.

      У «Браунінґ і Кінґ» я вибрав собі легкий сірий костюм, треба було тільки підігнати штани.

      – Приходьте завтра ввечері, – сказав продавець.

      – А чи не можна забрати його сьогодні?

      – Уже пізно.

      – Але він потрібен мені саме сьогодні ввечері, – я не здавався. – Терміново.

      Мені не було аж так уже спішно, але раптом запраглося отримати його якнайшвидше. Я вже й забув, коли купував собі новий костюм, до того ж в голову стрельнула дурнувата ідея, що ця обновка символізує завершення моїх емігрантських поневірянь на чужині і відтепер я зможу почати тихе осіле життя звичайного обивателя.

      – Спробуйте щось зробити, – попросив я.

      – Піду в майстерню, запитаю.

      Я стояв між довгих рядів розвішаних строїв і чекав. Здавалося, костюми зусібіч марширують на мене, як армія автоматів, що їм вдалося досягти вершини досконалості, цілком усунувши зі свого шляху людину. Між них прошмигнув продавець, який здався мені пережитком історії.

      – Усе добре. Приходьте перед сьомою.

      – Дуже вам дякую.

      Я вийшов на розпечену сонцем запилюжену вулицю.

      Увечері пішов на Третю авеню. Льові-старший саме прикрашав вітрину. Я зупинився перед ним у своєму розкішному костюмі. Він вирячив очі, наче пугач уночі, і махнув свічником, щоб я заходив.

      – Прекрасно, – сказав він. – То це перші плоди у ролі фахового шахрая?

      – Це лише аванс від людини, якій ви мене самі порекомендували, містере Льові.

      Льові всміхнувся.

      – Цілий костюм. Tiens.

      – Ще й навіть гроші залишилися. Сильверс порекомендував мені «Брукс Бразерс». Я обрав дешевший варіант.

      – У вас вигляд справжнього авантюриста.

      – Щиро дякую. Це саме про мене.

      – Схоже, ви чудово порозумілися, – пробурчав Льові, прикріплюючи до генуезького оксамиту прекрасного, нещодавно пофарбованого ангела вісімнадцятого століття. – Дивно, що ви взагалі завітали до нас, якихось дрібних пінчерів.

      Я мовчки дивився на нього. Маленький товстун ревнував, хоч саме він і порекомендував мене Сильверсу.

      – Вам би сподобалося більше, якби я його пограбував? – запитав я.

      – Є різниця – грабувати його чи лизати йому зад! – Льові поставив на місце французький стілець, у якого оригінальною залишилася тільки половина ніжки.

      Мене огорнула тепла хвиля. Давно вже я не відчував чиєїсь безкорисливої симпатії. А замислився я про це не так уже й давно. Світ не без добрих людей: це зауважуєш лише тоді, коли опиняєшся на самому дні, а потім з’являється своєрідна компенсація за всі погані дні твого життя. Дивовижний баланс, що змушує в моменти відчаю повірити навіть у дуже далекого, безликого, автоматичного Бога перед пультом керування.

Скачать книгу