ТОП просматриваемых книг сайта:
Володар Мух. Вільям Ґолдинґ
Читать онлайн.Название Володар Мух
Год выпуска 1984
isbn 978-966-14-9860-9,978-966-14-9861-6,978-966-14-9097-9
Автор произведения Вільям Ґолдинґ
Жанр Зарубежная классика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Та заткни пельку!
– У мене ріг, – образився Роха. – Я маю право говорити.
На нього дивилися й не бачили, прислухаючись до барабанного гуркоту. Роха нервово зиркнув у вогняне пекло і погойдав рогом.
– Тепер нехай горить. Нехай горять наші дрова.
Він облизав губи.
– Нічого вже не вдієш. Треба обережніше. Боюсь…
Джек відірвав очі від вогню.
– Ти завжди боїшся. Ти, Жирний!
– У мене ріг, – промимрив Роха. Він повернувся до Ральфа. – У мене ріг, правда, Ральфе?
Ральф неохоче повернувся, відриваючись від дивовижного, жахливого видовища.
– Що таке?
– Ріг. Я маю право говорити.
Близнюки захихотіли водночас.
– Хотіли диму…
– Тепер дивіться…
Димова завіса витяглася на милі від острова. Усі, крім Рохи, захихотіли, а незабаром уже тряслися від реготу. Роха розсердився.
– У мене ріг! Послухайте, ви! Перше, що ми мали зробити, це поставити курені там, на березі. Вночі у них не було б так страшенно холодно. Але тільки-но Ральф сказав «вогонь», ви закричали і погнали нагору. Наче ватага дітлахів!
Тепер уже всі слухали цю тираду.
– Ви хочете, щоб нас урятували, а самі не робите спочатку те, що треба робити спочатку, і не поводитесь як треба!
Він скинув окуляри і хотів був покласти ріг, але передумав, побачивши, як декілька старших хлопців простягли до нього руки. Він узяв мушлю під пахву і знову сів на камінь.
– Тоді ви прийшли сюди й розпалили вогнище, яке до нічого. А тепер підпалили цілий острів. Добре ми будемо виглядати, коли цілий острів згорить. Будемо їсти печені плоди та смажену свинину. І нема з чого сміятися! Обрали ватажком, а не даєте йому часу подумати. Тільки він щось скаже, кидаєтесь, як… як…
Він зупинився перевести подих, і вогонь загарчав на них.
– І це ще не все. А малюки? Діти? Хто за ними пильнує? Хто знає, скільки їх?
Ральф раптом ступив крок уперед.
– Я ж казав тобі. Я ж казав тобі скласти список!
– Як я міг, – закричав обурено Роха, – усе сам? Вони дві хвилини посидять, потім стрибнуть у море, потім кинуться до лісу, вони просто розбіглися врізнобіч. Як мені знати, хто з них хто?
Ральф облизав бліді губи.
– Отже, ти не знаєш, скільки нас тут має бути?
– Як я можу, коли малі розповзаються, наче комахи? Коли ви всі троє повернулись, тільки-но ти сказав робити вогнище, вони всі побігли, і я так і не…
– Досить! – урвав Ральф і вихопив ріг. – Не знаєш – так не знаєш.
– …тоді ти підійшов і вхопив мої окуляри…
Джек повернувся до нього.
– Та заткни пельку!
– …тоді малюки лазили отам унизу, де тепер вогонь. Як знати, може, вони ще й досі там?
Роха підвівся і показав на полум’я й дим. Між хлопцями знявся гамір і стих. Щось дивне робилося з Рохою, він ковтав повітря.
– Той