LITMIR.BIZ

Скачать книгу

відповідь не очікував. Він справді не думав, що пересічна тбіліська дівчина могла бути такою, а ще він жалкував, сильно жалкував, що так некрасиво пожартував з нею, і виправдовував себе лиш тим, що свідомо не відкрив Тіні, хто він є насправді. Гега був досить молодим двадцятидворічним актором, однак у нього вже були успішні ролі в кількох художніх фільмах, тому його ім’я та прізвище у Грузії знав кожен, хто любив кіно. Гега, як талановитий актор і красивий хлопець, був дуже популярним у тодішньому Тбілісі, а особливо серед молодих дівчат. Саме це й не було йому потрібно, Гега не хотів користуватися власною популярністю, а тому вигадав історію про власне каліцтво і, буцімто, неможливість пересування без візка. Гега трохи подумав і, дійшовши висновку, що повертати назад буде неправильно, знову набрав номер Тіни.

      – Слухаю, – відповіла вона саме тим занадто дитячим голосом, за яким Гега вже встиг скучити, але, почувши його, він знову розгубився і від безвиході просто кашлянув. Гегу вважали найталановитішим молодим актором, однак зараз йому було справді важко зіграти роль. Через це він навіть почав сумніватися у своїй професійності.

      – Це знову я, – невпевнено промовив він у слухавку й знову кашлянув.

      – Куди ви поділися? – щиро здивувалася Тіна.

      – Мабуть, просто зірвалось.

      – Що ви мені казали?

      – Коли?

      – До того, як зірвалось.

      – Сказав, що я каліка й не можу пересуватись без візка.

      – Нічого страшного, якщо ви не проти, я можу прийти до вас додому, взявши свої малюнки.

      – Ні, що ви, не хочу вас турбувати, до того ж…

      – До того ж що?

      – До того ж я й так постійно вдома, тому краще б ми зустрілись де-небудь.

      – Розумію, та я не хотіла вас обтяжувати, а вийшло навпаки.

      – Зустрінемось, де скажете.

      – Я прийду туди, куди забажаєте.

      – Я зустріну вас біля академії після лекцій.

      – Як ви мене впізнаєте?

      – Ви мене з легкістю впізнаєте, не думаю, що у когось ще, схожого на мене, буде побачення перед академією.

      – Я ж сказала вже, що чудово розумію вашу ситуацію…

      – Та думаю, все одно не буде багато приємного у тому, що таку красиву дівчину, як ви, зустріне каліка у візку на коліщатах…

      – Таку красиву дівчину, як я? Чи ви знаєте, яка я?

      – Не знаю, та якою ви не були б, ваші подруги, мабуть, здивуються, побачивши вашого шанувальника-каліку перед академією.

      – Моє життя – то лише моя справа.

      – Завтра?

      – Що завтра?

      – Можна прийти завтра?

      – Завтра в нас лекції закінчуються о третій.

      – Близько третьої буду, стоятиму, точніше – сидітиму біля пам’ятника.

      – Я вийду, закінчаться лекції чи ні.

      – Тоді до завтра.

      – Мабуть, я вас вже втомила.

      – Ні, що ви…

      Гега дійсно не втомився, однак продовжувати розмову вже не хотів, точніше не міг. Він попрощався з Тіною й повісив слухавку. Потім посміхнувся

Скачать книгу