LITMIR.BIZ

Скачать книгу

обивателiв.

      Тодi Же починає перша, i так дзвiнко, що на тротуарах зупиняються.

      Але от приїздить iз волости Валентина. До Iванова:

      – Iди сю-юди. Треббба по-о-орадитись.

      Iванов:

      – Кажи тут.

      Валентина мнеться.

      Звичайно, Андрiй схоплюється й кричить несамовито:

      – Це свинство. Чого тут не кажеш? Ховаєш од мене? Я цього не допущу! Я вимагаю, щоб од мене не було партiйних тайн. Я все мушу знати. Це свинство.

      (…Андрiй безпартiйний).

      Потiм вiн ще кричить i доказує, що йому треба все знати, iнакше вiн не може орiєнтуватися.

      Пiдхоплюється Же:

      – Як це орiєнтуватися? Ану?

      Вмiшується й Мура.

      – Ан-дре!

      Же:

      – Ага, знаю як: шпигуни теж орiєнтуються.

      – Що?

      Крик! Крик! Крик!

      …А увечерi на чорнiй дошцi стоїть:

      "Тов. Же за буйство".

      … А Варвара нiяк не добере, з ким живе Андрiй: чи з Же, чи з Мурою.

      – Мама їх розбере.

      …I знову бiжать днi. Яснi днi вiдходять, приходять дощi. Комуна забиває чотири кiмнати, а в двох ставить пiчки-комбiдки.

      …Повiтове мiсто погрузло в болото й iз злiстю дивиться на комуну.

      Один раз на мiсяць пiдводяться пiдсумки роботи. Виникають жвавi дискусiї. Теоретичнi висновки робить безпартiйний Гордiєнко, спец за Марксом, а практичнi дiагнози ставить Iванов. Хороби партiї – коники вечорiв. У комунi розв’язують питання, а потiм у повiтi проводять кампанiї.

      В дебатах приймає участь i Варвара. Вона сiдає бiля Iванова: авторитет безсумнiвний – i дає такi поради:

      – А я так скажу оце: недостойнi мужики, щоб над ними голови стiльки ламали. Не розумiє свого iнтересу – цур йому пек. А то можна ще й панiв присогласити: хай ще провчать.

      Мура становиться в позу артиста:

      – О Цiцероне. Твоїми устами тiльки мед пити.

      Буркотить Варвара:

      – Ну, дзиго, хоч на хвилинку замовкни.

      Тодi Мура до Андрiя:

      – О мiй Андрiє! Який пасаж!

      I хилить свою пухку голiвку на обiдране плече поетове.

      …В манастирi знову дзвонять:

      – Бов! Бов!

      VII

      Ну-с. I живе, значить, комуна бiля манастиря, а в манастирi:

      – Бов! Бов!

      Бiля вiкон проходять черницi чорнi – тiнi минулого.

      …Пройшла буйна, арештантська весна – арештантська юнiсть. Пройшло мiцне лiто – мiцна мужнiсть.

      Прийшла старiсть – болото.

      В тихих затишках мiського добробуту шипить самовар, i сняться обивателевi бакалейнi сни старосвiтського галантерiйного життя.

      …Восени в повiтовiм мiстi, як нiколи, пахне Гоголем.

      Пiсля службових годин Гордiєнко зудить Маркса, а Iванов носиться з новими планами.

      …А навкруги комуни сiро, тiльки зрiдка апельсиновою шкуркою промайне сонце.

      Коли обиватель проходить бiля комуни й чує вiдтiля бадьорий смiх, вiн на момент зупиняється, єхидно усмiхається й раптом зникає в темнiм заулку.

      А в комунi чути:

      – Ей, ви, ребятоньки! Не забувайте, завтра починається тиждень заготовки палива!

      Саме

Скачать книгу