LITMIR.BIZ

Скачать книгу

та Великій раді. Україна повинна була мати свій суд, у якому всі справи велися б українською мовою, своїх воєвод і козацьке військо. Угоду було підписано 16 вересня 1658 року в Гадячі представниками Речі Посполитої та козаками, представленими гетьманом Іваном Виговським, Юрієм Немиричем і Павлом Тетерею.

      Гадяч на той час був достатньо чіткою геополітичною та ідеологічною альтернативою Переяславській угоді 1654 року. Проект україно-польсько-литовської унії пропонував цілковито іншу модель політичних стосунків у Східній Європі. Гадяч був спробою козацької еліти зміцнити молоду козацьку державу, перетворивши її на суверенне Велике князівство Руське, яке мало перебувати у рівноправному політичному союзі з Польщею та Литвою.

      «Якщо говорити про ідеї, які були закладені до проекту Гадяцької унії, то була вона однією з найбільш далекоглядних, перспективних та глибинних угод за всю історію козацтва» (газета «День», стаття «Перемога, якої можна було уникнути»).

      За умовами Гадяцького договору, територію Великого князівства Руського складали Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства. Вища законодавча влада належала Національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно і затверджувався королем. Вибір кандидатів на гетьмана мали здійснювати спільно всі стани українського суспільства: козацтво, шляхта й духовенство. Гетьман очолював збройні сили України. Польським військам заборонялося перебувати на теренах князівства. У разі воєнних дій усі війська на території України переходили під командування гетьмана.

      У Великому князівстві Руському встановлювались державні посади канцлера, маршалка, підскарбія і вищий судовий трибунал. Усе діловодство мало вестися українською мовою. У Києві передбачалося створити монетний двір для карбування власної монети. Українська армія мала складатися з шістдесяти тисяч козаків і десяти тисяч найманого війська.

      Гадяцький договір виник не раптово і не на голому місці. Ще Богдан Хмельницький у 1656 році започаткував переговори з волинським каштеляном Станіславом-Казимиром Беньовським. Ці перемовини саме й вимостили дорогу до унії, підписаної в таборі під Гадячем 8 вересня 1658 року, за якою Річ Посполита реформувалася в державу трьох народів: польського, українського й литовського. Гетьманщина, за первісним текстом Гадяцької унії, у складі цієї держави набувала імені Великого князівства Руського, і це був величезний успіх дипломатії Івана Виговського. Успіх, який дозволив нерозривно поєднати Київську Русь і Гетьманщину. І показати, що Гетьманщина на рівні символів – це Київська Русь сьогодні.

      Згідно з первісним текстом Гадяцької угоди, православні вірні зрівнювались у правах з католиками. Греко-католицька церква зберігалась, але не могла поширюватись на нові території. У спільному сенаті Речі Посполитої мало значно розширитись представництво українського православного духовенства.

Скачать книгу