LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Трубецьким захоплення Ніжина була однією з головних помилок московського командування. Оволодівши містом та з’єднавшись із київським гарнізоном Шереметьєва, московити відітнули б угруповання гетьмана від центральних та південних районів держави. Такий перебіг подій для Виговського міг закінчитись катастрофічно.

      10 червня кримський хан, переправившись через річку Оріль, увійшов з військом у межі Полтавського полку. Під Говтвою спільно з гетьманськими козаками татари розбили загони Новосильцева та Пушкаря. Ще з дороги хан Мухаммед-Гірей спорядив до Варшави посла із закликом вислати армію проти Москви та діяти узгоджено з татарами і козаками, які вже виступили в похід. Тим часом московські війська ніяк не могли вийти із-під Конотопа.

      Віктор Горобець: «Ця затримка визначила те, що Виговському вдалося успішно відбити цей наступ, тому що надано було час, аби мобілізувати свої війська, для того аби встигла підійти татарська орда із Криму, для того аби хоч і невеликі сили, але все ж таки прийшли на допомогу із Речі Посполитої. І це в кінцевому результаті до певної міри урівноважило сили суперників. Бо якщо на початку кампанії Російська держава, російська армія мала вражаючу перевагу над гетьманським урядом, то уже на літо 1659 року сили трошки вирівнялись. Ну і звичайно, значною мірою, результати цієї кампанії відобразило те, що, можливо, військове щастя було на боці гетьмана Івана Виговського».

      Головні московські війська посилили тиск на конотопський гарнізон і готувались до нового штурму. Обложені, хоч і завдавали ворогу відчутних втрат, а під час вилазок носили землю до Конотопа «і з того собі вал прибільшували», перебували у критичному становищі.

      «У місті хлібних припасів немає, їдять коней і всяку живність… і з водою у них дуже сутужно, багато людей з безводдя і від тісноти пухнуть і помирають…» (із допиту полоненого козака).

      Героїчний опір захисників Конотопа та вичікувальна тактика князя Трубецького дали змогу гетьману Виговському дочекатися союзників – кримських татар. Московські полководці намагались уникати активних наступальних дій – через недостатній вишкіл та низькі моральні якості свого війська. Блокувавши розвідку Трубецького, Виговський нав’язав царському полководцю генеральну битву на вигідних для козаків умовах.

      Дізнавшись, що війська Мухаммед-Гірея на підході, Виговський рушив прямо на Конотоп. З ним було шістнадцять тисяч козаків при десяти полковниках, п’ять тисяч татар із нураддин-султаном і три тисячі поляків, сербів та волохів. 24 червня кримське військо з’єдналося з українським. Підтвердивши взаємною присягою договір про спільні дії проти московських військ та про надання одне одному військової допомоги проти будь-якого неприятеля в майбутньому, козаки й татари рушили до Конотопа. Не дійшовши двадцять верст до міста, союзники зупинились біля села Тинниці в низині річки Борзни. Кількість татар, які були з Виговським і ханом, становила понад тридцять тисяч чоловік.

      27

Скачать книгу