ТОП просматриваемых книг сайта:
Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Читать онлайн.Название Звичаї нашого народу
Год выпуска 1958
isbn 978-966-03-4397-9
Автор произведения Олекса Воропай
Жанр История
На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: «Яка погода на сиропустну неділю, така й на Великдень буде», «Як сонце сходить рано, то й весна рання буде».[159]
Увечорі на «постові заговіни» старі люди ходили колись до рідних і знайомих «прощатися» – просити прощення за «кривди» чи «гріхи», заподіяні на протязі цілого року. Відвідують, бувало, і цвинтар, щоб і померлі родичі простили їм.
Як ідуть, бувало, до живих, то, ввійшовши до хати, вклоняються тричі кожному, не виключаючи і малих дітей. При цьому відбувається такий діялог:
– Прости мені!
– Бог простить!
– І в другий раз прости!
– Бог простить!
– І в третій раз прости!
– Бог простить!
Колись вірили, що Страшний суд відбуватиметься саме в цей вечір. Богобоязливі люди на сиропустну неділю з хати не виходили, горілки не пили, а сиділи вдома і пригадували, чи багато гріхів наробили в цьому році…
На Слобожанщині чоловік не лягав спати з жінкою – «щоб вовк поросят не з'їв».
«Кінець м'ясниць справлялось не в м'ясопустну неділю, а в сю. Ладять ліпшу вечерю. Бідніші купують ґелетку сира, вівчого чи коров'ячого, і діляться ним; купують теля, вечором ріжуть і розпаюють між себе. По вечері казять єйця о чоло, переступають через поріг і їдять, аби так борзо перейшов великий піст.
Який буде день на Пушення, такий буде Великдень. Який буде перший понеділок посту, такий буде по Великодні. Так само повідають про вівторок, середу і т. д.
В перший понеділок посту рано не їдять, полочуть горівкою зуби».[160]
«Жилавий» понеділок
Перший день Великого посту називається «жилавий» понеділок, бо в цей день господині печуть житні коржі – «жиляники». Крім цих коржів, ніякої страви не готують, а їдять лише тертий хрін з буряковим квасом та редьку.
«Моя мати, було, як почують дзвін у цей понеділок, тричі перехрестяться і скажуть: «Хрін та редька!» Це значило, що вони не забули, а добре пам'ятають про піст».[161]
Хоч і пісна страва в цей день була, проте їли її, запиваючи горілкою. «Це, – казали колись люди, – ми зуби полощемо після Масляної, щоб – борони Боже – не залишилося поміж зубами чого-небудь скоромного!» А тому цей понеділок ще називався «полоскозуб».
Господині, «полощучи зуби», пили горілку не чаркою, а новою покришкою від того горщика, в якому кашу варили, – «щоб на пшениці зони не було!»
Була колись ще й третя назва для цього дня – «чистий понеділок». Чистий тому, що господині обіду не варили і їхні горщики залишалися чистими. В одній з приповідок, що виникла з народніх прикмет, говориться: «Як у чистий понеділок погода ясна, то й пшениця уродить
Записано від Євгена П-ка.
М. Зубрицький. Нар. кал. с Мшанці Старомиського повіту. Матер, до укр. – русь. етнології, т. III. Львів, 1900, стор. 40.
З оповідань Свирида Галушки.