ТОП просматриваемых книг сайта:
Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Читать онлайн.Название Звичаї нашого народу
Год выпуска 1958
isbn 978-966-03-4397-9
Автор произведения Олекса Воропай
Жанр История
Подаємо нижче кілька текстів новорічних поздоровлень, що ми їх записали в різних місцевостях України.
На Херсонщині:
А в полі, полі сам Господь ходив,
Сам Господь ходив, зерно розносив.
Діва Марія Бога просила:
«Уроди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю».
Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю.
Будьте здорові з Новим Роком і з Василем.
Дай, Боже!
На Київщині:
Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю.
На щастя, на здоров'я та на Новий Рік,
Щоб уродило краще, як торік, —
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим Роком та з Василем.
Дай, Боже!
На Поділлі:
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий Рік,
Щоб уродило краще, як торік, —
Коноплі під стелю, а лен по коліна,
Щоб вас, хрищених, голова не боліла.
Будьте здорові з Новим Роком.
Дай, Боже!
На Буковині:
Сійся, жито, пшениця, всяка пашниця,
На цей Новий Рік, щоб ся вродило ліпше, як торік.
Дай вам, Боже, в щасті, в здоров'ї дочекати
Від Нового Року до Богоявління,
Від Богоявління – до ста літ,
Поки Пан Біг назначить вік!
Дай, Боже!
На Гуцульщині:
Сійся, родися, всяка пашниця: жито, пшениця,
Ячмінь, овес, гречка, горох, сочевиця,
Та на цей новий рік най вам дасть Господь Бог,
Щобисьте біди-смутку не знали,
В щастю, здоров'ю многі літа проживали,
А по смерті царство небесне оглядали.
Гаразд вам, мир Божий зо всіма вами!
«Голодна кутя», або другий свят-вечір
Напередодні Водохрищів святкується «Голодна кутя» або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви – смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.
По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і паліччям б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай, кутя, із покуття,
А узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
А «дідух» – на теплий дух,
Щоб покинути кожух.
Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці проганяли кутю в себе на Січі. Оповідання це записав етнограф Яків Новицький в році 1876, у селі Кам'янка на Дніпрових порогах, від лоцмана Йосипа Омельченка:
«Було, як повечеряють запорожці на голодну кутю, та вийдуть з рушницями проганяти кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов