LITMIR.BIZ

Скачать книгу

крейди. Яке місце батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, син пише крейдою хрест. В хаті хрести пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині, на посуді – скрізь. У господарстві кропляться свяченою водою і пишуться хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді – на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться свяченою водою і худоба – корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.

      Що ж до пирога, то як де ведеться: в одній місцевості хлопчина, що пише хрести, після кожного хреста повинен хоч маленьку крихітку відкусити від пирога і з'їсти. В інших – лише обносять пиріг, а після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє пиріг і з'їдає його, примовляючи: «Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим».

      Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, «щоб хліб родився». Чия ложка вночі «сама перевернеться», той умре.

      Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям – «щоб добре плодилися».

      Вода, освячена в навечір'ї Богоявления – «вечірня вода» – вважається святішою, ніж з Водохрищів, і вона «зглидлива на всяке лихо».

      Увечері, ще завидна, господиня світить лямпу – «щоб кури неслися». В цей день не можна кликати курей голосно, бо як почує зла сусідка і промовить: «Твої кури, мої яйця», кури не будуть нестися.

      На західньому Поділлі «Голодна кутя» святкується як Щедрий Вечір. Знову, як і на Свят-Вечір, намощують сіна на стіл під кутю і ставлять «дідуха» на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:

      «Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ – поки нам Пан Біг назначив вік!»

      Перед вечерею батько «клячить» – стає на коліна перед образами і молиться Богові; за ним молиться і вся родина. Помолившись, батько сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх – як це було і на Свят-Вечір.

      Дівчата в цей вечір ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками – «де пес забреше, туди заміж піду!»

      В цей вечір у Галичині діти щедрують. Звичай щедрувати в цей вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий. Так, у селі Висова, Сандецького повіту, хлопці років по 10–12 співають під вікном таку щедрівку:

      Щедрий вечір, добрий вечір,

      Христу, Христу, Марію!

      На престолі стояла,

      Три крижики тримала:

      «А ви, люди, знайте,

      Наше право дайте,

      Наше право – калача,

      Виженемо рогача

      На старий переліг,

      Заб'єм му правий ріг,

      Правим рогом трубити,

      Хвостом, хвостом гонити».

      Кожний із щедрівників носив колись з собою цілий оберемок гілок ліщини. За щедрівку – таку дивну і мало зрозумілу – ґазда виносив пригорщ вівса, намоченого у воді, і висипав його щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав ґазді гілку ліщини. Зібраний щедрівником овес вважався найкращим «на розплід», а гілка ліщини мала чародійну силу берегти худобу від

Скачать книгу