LITMIR.BIZ

Скачать книгу

там паню і дитятко,

      Йому віддайте ви ягня,

      Не думайте, що це брехня,

      Бо цю ніч Христос народився,

      Син Божий од Діви воплотився».

      Стрепенувся, та й не стало.

      Ну, що ж робити тут припало?

      Тут і ума мого не стало:

      А що янгол нам віщав, те треба робити.

      Зараз іти у кошару ягнятко ловити.

      Що лучче ягня то й піймалось;

      Піймавши, як на релець, пхались

      Та ще совітувались,

      Щоб ще куди не заблудити:

      Темна ніч, не видно, де ходити.

      А далі наш Панько напхався,

      Об стайню лобом як удрався

      Та лежа слухає чмелів.

      «А що, Панько, покотився?» —

      «Але! На стайню нахватився

      Та й гарно лоб свій підігрів». —

      «Ідіть же, хлопці, в стайню

      Та всі рівненько говоріть,

      Щоб не розсердить Діву паню,

      Як будемо ягня дарить.

      Скоріш ідіть та не тащіться,

      А як казати – вже не вчіться,

      І тільки в стайню що упхались,

      То зараз всі позатулялись:

      Бо світ великий осіяв.

      А далі трохи ободрились,

      Навколюшки усі упали,

      Тому дитятку поклонились,

      А ягнятко пані віддали:

      «На, – кажемо, – тобі оце ягнятко,

      Щоб не голодне було твоє дитятко!»

      Потім вона веліла нам устати

      І почала нас ласкаво вітати,

      Як ніби знала нас давно.

      Біля тії ж близенько пані

      Стояв у жовтому жупані

      Старенький дуже чоловік,

      Як буцім прожив другий вік.

      Біля того дядька близенько,

      Понуривши голови низенько,

      Тут же, у самих ясел

      Стояв бичище і осел,

      І вони глянули на нас, бурлак.

      Дідок же, трохи поворчавши,

      Щось Пані на вухо шептавши,

      Балакав з нами сяк і так,

      За тим сказав: «Ідіть ви в мир, проповідуйте,

      Що це родився Божий син!» —

      «Прощайте!» – ми сказали

      І кланялись поряду всім.

      Пішли відтіль, як не бували,

      Ідучи, койщо розмовляли,

      І по отари розділились:

      Як нам було і що знайшли.

      Тоді ми хто вліво, а хто вправо взяв,

      Я оце до вас попав.

      (Слобода Тарасівка на Слобожанщині. Селянка М. Мозгова)[94]

* * *

      Звізда світла з востоку гряде,

      За собою трьох царів персицьких веде,

      Поклін дати царю і пану,

      Вишніх сил всього світу гетьману.

      Король-Ірод дуже смутився,

      Що Ісус Христос від Діви народився,

      Велів питати, по всіх землях шукати,

      Велів губити, малих діток ізбити.

      Одних кіньми топтали,

      Других в полі роздирали,

      Матері їх гірко ридали,

      Руки свої до Бога піднімали:

      «О, Іроде безумний! Як ти в собі жалю не маєш,

      З невинних младенців кров проливаєш!»

«Трон»

      В 1908-му році етнограф І. В. Бессараба записав тексти двох народніх вистав – у містечку Нова Прага та в селі Іванівці на Херсонщині.

Скачать книгу