LITMIR.BIZ

Скачать книгу

мабуть, не хотів і вважав за краще обмежитися гопаком.

      З'являється тут уже й донський козак, що б'ється з Запорожцем; але Запорожець його перемагає і до самого кінця вистави залишається живим. В цьому я вбачаю знак пробудження національної свідомости і віри населення України в те, що козацька слава невмируща.

      Далі на сцені з'являються росіяни і співають «частушки» – дуже поширений жанр фольклору в часи Визвольних Змагань на Україні, занесений до нас москалями.

      Дуже характерну для тих років пісеньку співають на сцені жид і жидівка:

      Жидівка:

      Ой куди ж ти ідеш,

      Куди шкандибаєш?

      Жид:

      У райком за пайком,

      Хіба ж ти не знаєш?[93]

      Як бачимо з прикладів Батуринського і Хорольського вертепів, вертепні драми XIX і XX століть значно поступаються перед старим Сокиренським вертепом часів козаччини, поступаються не тільки під ідейним, але й під мистецьким поглядом.

      Вірші на Різдво Христове

      Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове.

      Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2–3 особи.

      Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослужения. Деякі з цих віршів були, очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувачі віршів характеризуються під пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами.

      Нижче ми подаємо, як приклад, кілька різдвяних віршів з Слобідської України.

      Будьте здорові та не лайте мене,

      Чого я прийшов – питайте мене,

      Чого прийшов, яким дотепом?

      Не сам прийшов я, а з вертепом,

      Щоб вам його показати і про все чудо розказати,

      Що сам чув і що бачив;

      Коли захочете питати, так цур, не перебивати!

      Як ми вчора пасли овець ватагу —

      Та не дивуйтесь на відвагу:

      Бо це було у теплому краю.

      Корм придався зелененький,

      Кошари були готовенькі —

      Все, як на весні буває у маю,

      Усе було гарно, нічого й казати.

      Як стало вже смеркати,

      Я дав раду: «Гоніть, хлопці, ватагу

      Та варіть круту кашу з салом,

      А, наївшись каші, гоніть ватагу на баз

      Та запирайте добре ураз,

      Щоб який варяга не причвалав

      Та й нашої ватаги не вкрав!»

      Тільки що поснули, збунтувалась уся ватага,

      Вся від стіни: неначе у броварні брага.

      «Яцько, Опанас, і ти, Тарас! беріть добру дубину

      Та спишіть варязі усю спину!»

      Аж гульк: а воно сяє і крилами махає.

      Яцько

Скачать книгу