LITMIR.BIZ

      Здоров були та з тим, пани,

      З чим я ось до вас припхався.

      Та не перечте лиш мені,

      Бо я того не сподівався.

      Скажу я вам вість чудну й дивну.

      Та тільки жаль, що половину,

      Майже забув, що бачив, а що чув,

      Як по правді вам признатись,

      А ви скажете, що було б і не братись.

      Хоч смійтеся, а це не брехенька.

      Не з себе вигадав я сам

      (Бо, далебі, я бачив сам).

      Нас там гурба була немаленька,

      І був над ними я личман.

      І звали нас: я – Опанас,

      Яцько, Панько і був Протас

      Та ще й Явтух, підпасич був у нас.

      І овечат була ватага.

      Та й не підходь, було, воряга,

      А вже дамо парла, аби хто вчув,

      А це ж було не серед літа,

      Та тільки в теплому краю,

      Ми пасли овечат до світа,

      Як на весні бува в маю.

      Корми задались зелененькі,

      Кошари були готовенькі,

      Привольє для всього було:

      На тирло було де ставати,

      Була й вода, щоб напувати;

      Признатись, все до нас брело.

      Деньок случився веселенький,

      І вівці паслися гаразд;

      Над вечір стало так хмарненько,

      І дощик бризнув кілька раз.

      І так уже повечоріло,

      Не зоряно, а похмаріло,

      То я Яцькові й заказав:

      «Женіть лиш вівці ви з Протасом

      Та й запирайте з викрутасом,

      Та ще щоб хто там з вас і спав».

      А ми пішли собі в верб'яжок,

      Бож недалечко був лужок,

      Панько, я та ще й Явтух,

      А ось біжить Протас: трюх, трюх…

      «А що, чи справився, Протасе?» —

      «Та глянь лише, Опанасе,

      Як на небі зоря погоріла,

      Глянь, як уся заядріла!»

      Я – гульк, аж, далебі, що так.

      Дивлюсь, а ще щось ясніє,

      Та й думаю: відкіля це взялось?

      Та й зірниця не буває;

      Ні, це щось дивне бути має!

      А далі і хлопцям указав:

      «Чи бачите, – я їм сказав, —

      Чи бачили ви таку зірницю,

      Хоть утреню, хоть вечорницю?

      Бо, далебі, зроду бачу сам». —

      «Дивись, наш Панько як дує! —

      Явтух побачивши, сказав, —

      Вже він недурно так пильнує!»

      А далі ось і закричав:

      «Сюди, Явтух і Опанасе!

      Сюди, Яцько, і

Скачать книгу